Лютий 2014

Рішення – парламентська система

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
712 переглядів

Переговори, що зараз тривають, передбачають можливе повернення до Конституції 2004 року та парламентсько-президентської системи. Учасникам переговорів варто взяти під увагу скасування повноважень президента в цілому і встановлення парламентської форми урядування в Україні. Це може стати найефективнішим інституційним рішенням у довготерміновій перспективі з кількох причин.

По-перше, це дозволить уникнути подвійної виконавчої парламентсько-президентської моделі, яка, хоч і плюралістичніша за президентсько-парламентську систему, може призвести до конфлікту між  і незалежно сильними прем'єр-міністром і президентом,  кожен (кожна) з яких матиме схожу за масштабами та незалежністю владу, та створити політичний глухий кут. Адже саме це сталося в Україні в 2005-2010 роках, коли країна жила за парламентсько-президентською моделлю. Протягом цього періоду уряд було практично паралізовано вічним конфліктом між тодішнім президентом Віктором Ющенком і прем'єр-міністром Юлією Тимошенко.

По-друге, перехід до парламентської системи стане компромісом для всіх політичних суб'єктів, залучених у нинішній конфлікт, що забезпечить більше шансів на реалізацію цього переходу, адже не буде очевидних переможців і переможених. Усі три лідери опозиції – Віталій Кличко, Арсеній Яценюк і Олег Тягнибок, мають президентські амбіції, і так само має президент Янукович, оскільки він наближається до завершення свого першого терміну перебування на посаді. Нездатність лідерів опозиції домовитися про єдиного кандидата, аби кинути виклик Януковичу, спричинила багато розчарувань серед протестувальників. Це також ускладнило можливу втечу з табору Януковича незадоволених бізнес-еліт, оскільки немає того авторитета, який би міг дати надійні гарантії тим, хто задумався про втечу, та й немає як такого табору, до якого б можна було втекти.

Скасування посту президента загалом може стати компромісом для лідерів опозиції, демонструватиме їхню готовність поступитись президентськими амбіціями для довготривалої стабільности країни. Сама парламентська система також зможе забезпечувати політичне виживання еліт партії Януковича, оскільки вони матимуть  гарантовані місця у майбутньому парламенті, завдяки стабільній електоральній підтримці Партії регіонів на півдні і сході країни.

Ці політичні перспективи можуть застерегти їх від підтримки подальшого використання сили, або інших облюбованих методів «яструбів» з оточення президента Януковича, які би призвели до ескалації напруги.

По-третє, перехід до парламентської системи стане можливістю зберегти обличчя для Януковича особисто: як складник цього компромісу, він зміг би залишатися президентом ще протягом кількох місяців, можливо – до кінця свого терміну, через рік від теперішнього моменту. Перебування на посту, проте з обрізаними владними повноваженнями, може виглядати для прихильників протестного руху, які вимагають відставки президента, неприйнятним, проте наразі не має інструментів, аби змусити президента залишити свої обов’язки добровільно.

Для самого Януковича можливість залишатись при владі наразі забезпечує час для переговорів щодо умови відступу для себе і своєї сім'ї. Крім того, як голова Партії регіонів, яка має сильну підтримку на сході країни, він разом з своєю партією може повернутися в політику на парламентських виборах.
Ще однією перевагою парламентської системи є гарантія того, що всі  частини українського суспільства будуть представлені у політичній владі. Досі президент був обирався однією або іншою частиною країни. Таким чином, завжди існувала небезпека, що новий президент розглядатиметься стороною, що програла, як особа, що не представляє її інтересів.

Регіональні особливості України, які дестабілізують стан суспільства за президентської системи, можуть виявитися стабілізаторами в парламентській системі. Географічний поділ гарантуватиме, що в парламенті будь-яка більшість завжди буде обмеженою, а опозиція – сильною. Для запобігання узурпації політичної влади незначною більшістю (ця небезпека існує за суто парламентської системи), меншість у парламенті мусить мати формалізовані юридичні гарантії, наприклад, контроль деяких силових міністерств, інститутів, що регулюють медія, і місць у конституційному та інших вищих судах.

Перехід до парламентської системи повинен відбутись в поєднанні з іншими важливими реформами. Важливо встановити судову систему, яка покладе край повному президентському контролю над судами. Також необхідно затвердити новий кодекс законів про вибори, який встановить політичний баланс у виборчих органах на всіх рівнях, і новий виборчий закон, заснований на відкритих списках пропорційного представництва.

Нарешті, політична прихильність всіх ключових гравців необхідна для того, щоб працювати в напрямку широкої культурної та бюджетної автономії , для різних регіонів України. Все це може бути не тільки прийнятним компромісом для завершення поточної кризи, але й рецептом для демократичного і мирного майбутнього в Україні на довгі роки.

Оригінал статті був опублікований під назвою «Back from the brink in Ukraine? Constitutional reforms are needed for a lasting solution in Ukraine» на сайті інформаційної аґенції Аль Джазіра 29 січня 2014 року.

Про автора
Категорiя: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.