Червень 2016

Брекзит та ізоляціонізм і демодернізація в Україні

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
8
462 переглядів

Брекзит, очевидно, має відразу кілька вимірів. Найперший – для самої Британії. Вона може відносно швидко перестати бути "Великою": попри слоґан "Make Britain Great Again" (калька з Трампа, до речі) Шотландія та Північна Ірландія інтенсифікують свої зусилля на дистанціювання із неєесівською Британією і зближення з Євросоюзом. Особливо Шотландія чекала давно на цей історичний шанс – і тамтешні політики вповні з цього скористаються. Економічні наслідки не будуть миттєвими, але загальне послаблення інтеґрації із ЄС призведе і до послаблення британської економіки. І ЄС, і позаєесівська Британія зацікавлені у тому, щоб Британія підтримувала вільну торгівлю з ЄС, тому особливо різких рухів тут не буде. Згідно правил ЄС, весь процес "розлучення" може зайняти максимум 2 роки – саме стільки триватимуть спекуляції на пониження економічного впливу та політичної ваги Британії. Особливе значення тут матиме стратегічне партнерство із США: і Обама, і Клінтон вже заявили, що партнерство залишається в силі і вони зроблять все можливе, щоб воно далі було ефективним. Трамп – особливий випадок, тому поки не заглиблюватимуся у його деструктивну позицію (він, звісно, гаряче підтримав Брекзит). Але вихід Британії з ЄС серйозно б'є по США з огляду на питання безпеки (НАТО) та політичні інтереси всередині ЄС (поширення цінностей демократичного світу зокрема), бо анти-істеблішментське та протиелітне голосування спрямоване також і проти цих інституцій та ідей.

Другий вимір – сам ЄС. Найперше, звісно, вихід другої економіки з об'єднання вдарить по ЄС економічно. Однак чи не більш нищівним є удар по самій ідеї Європейського Союзу, по ліберальних демократичних цінностях, які ідея ЄС уособлювала. Очевидно, що це підсилить відцентрові тенденції всередині ЄС: кандидати на вихід уже є – Австрія, Франція, Італія, Греція. Подумати про це можуть і Іспанія та деякі східноєвропейські країни (Угорщина, Чехія), де популізм та нативізм і націоналізм посилюються та спрямовуються проти уявного "пригнічення" євробюрократами та проти вимог до економії і реформ з боку країн-засновників ЄС. Безпекова ситуація також ускладниться: з огляду на втрату впливу США у об'єднанні, позиція стосовно Росії тепер послабиться всередині ЄС, адже Британія була великою мірою провідником жорсткої позиції США у цьому питанні. Неоднорідному ЄС тепер буде набагато складніше протистояти натискові Росії, особливо маючи таких троянських коней всередині як Австрія, Італія та Угорщина (плюс, можливо, Франція, якщо праві настрої там далі зростатимуть).

Третій вимір – Росія (а через неї й Україна, бо це випадок, коли наша хата вже далеко за "скраю"). Росія уже довго працювала на послаблення ідеї ЄС, через розхитування Союзу зсередини (совєтська практика, яка використовує демократичні свободи для поширення ідей несвободи і нетерпимости). Серйозні ресурси були інвестовані у підтримку як право-, так і ліворадикальних партій і рухів у провідних європейських країнах. Через канал Russia Today та інші канали комунікації Росія намагалася (з певним успіхом) представити себе альтернативою до тих явищ у кожній відповідній країні, які викликали незадоволення громадян цієї країни. Це має мало спільного із журналізмом, адже маніпуляція фактами для впливу на думку населення була масивною. Все це мало на меті дискредитувати ідею Європи – адже вона полягає у свободі (руху, фінансів, спільного ринку тощо), демократії (із базовими ліберальними цінностями, що спрямовані на індивіда, а не державу), правовій системі (rule of law), відкритості до світу.

Натомість Росія намагалася представити Європу як засилля бюрократів (і Брюссель давав для цього достатньо підстав), які "ображають" місцеву громаду, нехтують інтересами громадян конкретної країни (які завжди "надриваються", працюючи і таким чином годуючи тих чи тих "інших", але не отримуючи нічого взамін) та відірвані від життя тої чи тої країни. Така стратегія була в дечому ефективною, але справжнього поштовху цьому дала саме міграційна криза. До неї Росія також суттєво доклалася, підтримуючи вбивчі до свого власного населення військові дії уряду Сирії (що призвели до смерті 400 тис. мирних жителів – таке змогло налякати людей до такого рівня, що вони готові були помирати в штормах Середземного моря, прагнучи дістатися берегів Євросоюзу) та проводячи власну військову операцію, яка фокусувалася власне на тих районах, де розташовувалися сили, що були в опозиції до уряду Асада. Як показує результат голосування в Британії, пропаґанда працює, коли до неї додати безжальну експлуатацію "слабких" сторін демократичного супротивника (який дозволяє трансляцію у себе месиджу, який спрямований на його руйнування). Економічні та політичні страхи громадян ЄС цілком реальні, бо вони справді залишилися на узбіччі матеріяльних переваг глобалізації, а тому їх можна було цілком реально використати у своїх інтересах. Політики ЄС надто мало зробили, щоб відповідально захищати ідею ЄС, реаґувати на виклик Росії та на масштабні виклики міграції й асиміляції культурно відмінних переселенців.

Для України це має значення не настільки з огляду на безвізовий режим, як з огляду на послаблення привабливості ідеї Євросоюзу, що був каталізатором продемократичних, ліберальних реформ, які були спрямовані на модернізацію та покращення життя індивіда, а не держави як абстрактної цінності. Чим гірше буде у Європі, тим менше бажатимуть українці бути схожими на неї. Посилюватимуться демодернізаційні, ізоляціоністські та нативістичні тенденції всередині України. У цьому полягає ключовий виклик для України, бо може зблякнути вирішальний мотиватор для глибинних демократичних перетворень в Україні. Це також, зрозуміло, на руку Росії, яка прагне залишити Україну в орбіті свого впливу. Меседж до України, відповідно, формулюватиметься саме про слабкість ЄС, який нібито може забезпечити політичну, економічну та безпекову складову української незалежности (як і своєї власної).

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.