Навіґація за темамиЯк користуватись

Корупція як цінність

EN Read in English
Якщо корупцію порівнювати з паразитом, який живиться часом, зусиллями, грошима, то стає очевидним: система, в рамках якої ми працюємо, вчимося, продаємо й споживаємо, стає дедалі зручнішою для паразита і дедалі незручнішою для нас. Водночас наше ставлення до корупції далеко не є однозначним. Ми нарікаємо на неї, проклинаємо її, але й раціоналізуємо та намагаємося знайти самовиправдання. Схоже, що дискусії на тему корупції розповідають більше про нас самих, ніж про неї. Відтак, можливо, час переглянути наші уявлення про корупцію. На які цінності вона спирається? Як і коли здобула свою потугу? Чи дає вона щось більше за тимчасовий зиск? Чому зустрічає слабкий опір? Що мотивує корупціонерів? Чи приречені ми на життя у цій системі? Яким чином її підтримуємо? Чи можна – і яким коштом – її демонтувати? Про це – автори та авторки спеціальної теми «Критичних рішень» - «Корупція як цінність».
Корупція, тобто використання влади для особистого збагачення – вдячна тема для популістів. Вона – корупція – дедалі дужче дратує суспільство, багатомільярдні цифри розкрадань і розкішні маєтки можновладців спричиняють заклики до посилення покарань. Але чи можна у такий спосіб справді позбутися корупції? Чи може постати в Україні влада, здатна на це? А навіть якщо так, то чи не буде вона ще гіршою за корумповану? Нарешті, якщо просто «висмикнути» корупцію з нашого життя, то чи стане воно кращим? Почнімо з останнього. Уявімо, що від завтра хірург більше не пропонує вам сплатити за операцію. І живе на ті кілька тисяч гривень, які йому платить держава? Ні, звісно! Більш-менш кваліфікований фахівець або піде до платної клініки, або поїде за кордон, тож і вам доведеться йти або їхати за ним, але
Фундаментальна проблема забезпечення соціяльного порядку передбачає обмеження насильства. Більшість суспільств, які були раніше чи існують тепер, є «природними» суспільствами, що стримують насильство політичними діями у сфері економіки, створюючи можливості отримання ренти для обмеженого кола осіб. Ці привілеї стримують правлячі еліти від прямого насильства і також обмежують економічний і політичний розвиток. Природні суспільства названо «суспільствами обмеженого доступу». Спільною їхньою рисою є розподіл джерел отримання ренти між елітами. Оскільки прояви насильства обмежують надходження ренти, еліти намагаються не вдаватися до прямого насильства. Задля стабільного надходження ренти треба обмежити доступ до політичних і економічних організацій і конкуренцію.