Навіґація за темамиЯк користуватись

#Євромайдан

EN Read in English

Значок # («гештеґ») у назві цієї спеціяльної теми - не тільки нагадування про те, що цей Майдан, як і всі суспільні зрушення у світі протягом останніх кількох років - від Ірану до руху «Occupy» («Займи»), відбувалися за посередництвом інтернету та живилися енергією соціяльних мереж. Для нас це також символічний збіг: оновлений сайт «Критики» постав за кілька тижнів до початку Евромайдану.

Започатковуючи цю спеціяльну тему на сайті, ми ще не знаємо, що чекає Україну після поразки у Вільнюсі, ми не знаємо, чим завершаться події у Києві. Але ми точно знаємо, що тема #Євромайдан - це певний підсумок і випробовування того, про що писала та у що вірила «Критика» протягом 16 років: свободу і права людини, верховенство права та ненасильницький спротив, виклики радикалізму та труднощі політичного лідерства.

У цій темі ми подаємо блискучі статті наших авторів, присвячені революційним подіям в Україні та у світі. Тим часом, грудневе число часопису «Критика» присвятить Евромайдану. Хай як ми згадуватимемо про ці дні й ночі за місяць, їхнє значення та домашні завдання, які вони нам готують, є масштабним викликом для спільноти наших авторів та авторок. А сьогодні вони пишуть блоґи та виходять на вулиці - до вас, наших читачів, друзів і колег.

У 1991 році Польща першою визнала незалежність нашого східного сусіда. Не раз ми підтримували прагнення українців до незалежності, демократії та свободи, але також до побудови ефективної та прозорої держави. Так було протягом Помаранчевої Революції в 2004 році, так було тоді, коли зароджувалось Східне Партнерство, а також створювався проект умови про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Коли ця умова була відхилена рішенням попереднього уряду і колишнього прeзидента України, поляки були солідарні з протестами Євромайдану. У тому числі участь польської дипломатії призвела до припинення проливання крові в Києві, а також спричинилася до демократичних змін у нашого сусіда.
Ми закликаємо коментаторів, особливо тих, хто дотримується лівих поглядів, бути обережними з озвученнями обґрунтованої критики радикального українського етнонаціоналізму. Більш панікерські заяви про Евромайдан найвірогідніше буде використано кремлівськими «політтехнологами» для втілення геополітичних проєктів Путіна. Надаючи риторичне забезпечення війні Москви проти незалежности України, таке панікерство мимоволі допомагає політичній силі, яка є набагато більшою загрозою для соціяльної справедливости, прав меншин та політичної рівности, ніж усі українські етноцентристи разом узяті.
З одного боку, Евромайдан - це ідеалізована Україна. Але не така, якою вона є чи вже стає. Бо до такого далеко. Ба більше, достеменно «такого» ніколи й не буде. «Помаранчева революція» навчила нас, серед іншого, й толерантности до того, що дійсність, навіть зроблена з найкращими інтенціями, все одно ніколи не спроможна сягнути наших ідеалів. Сподіваюся, зможемо дійти згоди, що революція виявиться немарною вже тоді, коли вдасться істотно поліпшити стан справ. І що це можливе тільки тоді, коли ми й після революції залишимося спільнотою залучених і солідарних громадян... Це великий виклик і велике завдання для обидвох сторін: узяти українську революцію як претекст і шанс почати нарешті довгі, ретельні, посутні розмови про те, якої спільної Европи ми хочемо.

Сторінки9