Навіґація за темамиЯк користуватись

#Євромайдан

EN Read in English

Значок # («гештеґ») у назві цієї спеціяльної теми - не тільки нагадування про те, що цей Майдан, як і всі суспільні зрушення у світі протягом останніх кількох років - від Ірану до руху «Occupy» («Займи»), відбувалися за посередництвом інтернету та живилися енергією соціяльних мереж. Для нас це також символічний збіг: оновлений сайт «Критики» постав за кілька тижнів до початку Евромайдану.

Започатковуючи цю спеціяльну тему на сайті, ми ще не знаємо, що чекає Україну після поразки у Вільнюсі, ми не знаємо, чим завершаться події у Києві. Але ми точно знаємо, що тема #Євромайдан - це певний підсумок і випробовування того, про що писала та у що вірила «Критика» протягом 16 років: свободу і права людини, верховенство права та ненасильницький спротив, виклики радикалізму та труднощі політичного лідерства.

У цій темі ми подаємо блискучі статті наших авторів, присвячені революційним подіям в Україні та у світі. Тим часом, грудневе число часопису «Критика» присвятить Евромайдану. Хай як ми згадуватимемо про ці дні й ночі за місяць, їхнє значення та домашні завдання, які вони нам готують, є масштабним викликом для спільноти наших авторів та авторок. А сьогодні вони пишуть блоґи та виходять на вулиці - до вас, наших читачів, друзів і колег.

Тепер в Україну прийшла нова революція, і на вулиці в центрі Києва знову вийшли тисячі людей, вимагаючи реформ, знищення урядової корупції, а також більш тісних зв’язків з Європейським Союзом. Сольчаник відчув, що його місце — серед протестувальників у Києві. Двадцятого лютого стало його четвертою «подорожжю» на революцію, яка виявилася останньою. За кілька годин після прибуття до Києва снайперський вогонь убив Сольчаника разом із десятками інших протестувальників. Він став одним із Героїв Небесної Сотні — більш ніж ста протестувальників, убитих у Києві в січні-лютому 2014 року. Ці вбивства завершили 22-річний період здебільшого ненасильницької політики в Україні й перегорнули нову драматичну сторінку в її історії. Тепер демократію, здобуту мирним шляхом в останні дні Радянського Союзу...
Публікуємо розмову із Вадимом Трюханом, держслужбовцем, дипломатом із п’ятнадцятирічним стажем, одним із засновників та директором Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріяту Кабінету Міністрів України (2008-2010 рр.) Після 2010 р. Взимку 2013 року він добровільно звільнився із цієї посади й таким чином став єдиним державним службовцем в Україні, що звільнився через особисту незгоду із рішеннями керівництва держави зупинити європейську інтеграцію і розігнати Майдан 30 листопада 2013 року. Розмова показує насамперед мотивації різних учасників протестного руху Євромайдану, механізм їх взамодії між собою, розмаїття підходів до своєї ролі у протестному русі, а також увиразнює підвищення суб'єктности громадянського суспільства України.
Будь-яка революція має сенс, коли радикально змінюється не тільки політична система, але й визначено боротьбу із зовнішнім чинником, у цьому випадку чинником імперії в образі Кремля. Москва добровільно ніколи не визнає жодної реформи, якщо вона суперечить імперській суті – підкорення Кремлю. Ці чинники актуальні зараз для України, яка робить другу спробу революційних перетворень. Наскільки вдасться – питання часу й мужности українців. Бо-ж як би не змагалась кремлівська пропаганда, історична пам'ять набагато міцніша й стабільніша, ніж тимчасові гасла. Після розпаду СССР пам'ять почала давати про себе взнаки щоразу частіше – відкрились кордони, з'явився інтернет, люди почали спілкуватись, отримувати колись цензуровану інформацію, врешті, думати.

Сторінки9

Зображення користувача Володимир Шелухін.
Володимир Шелухін20 жовтня 2017
Зображення користувача Юлія Ємець-Доброносова.
Юлія Ємець-Доброносова11 жовтня 2017
Зображення користувача Володимир Шелухін.
Володимир Шелухін3 жовтня 2017