Статті

Порівняно легко почати революцію, справжнім питанням є те, що робити в перший день після того, як революція закінчиться. Це було проблемою Помаранчевої революції. Можу сказати вам із нашого досвіду, що коли ви станете на шлях европейської інтеґрації, це буде непросто. Це важкий момент. Поляки пережили його, можливо, тому, що були такими змобілізованими. Всі хотіли інтеґруватися з Европейським Союзом, щодо цього не було жодних запитань у мейнстримі. Люди сперечалися про те, хто недостатньо швидкий. Але ЕС – добра річ для України, і я сподіваюся, що дедалі більше людей у країні будуть зацікавлені в цьому, особливо на Сході. Там можна робити бізнес. Практично будь-що з того, що ви робите в Росії, ви можете робити і в ЕС. Може, не в такий корумпований спосіб, як у Росії.
Корупція, тобто використання влади для особистого збагачення – вдячна тема для популістів. Вона – корупція – дедалі дужче дратує суспільство, багатомільярдні цифри розкрадань і розкішні маєтки можновладців спричиняють заклики до посилення покарань. Але чи можна у такий спосіб справді позбутися корупції? Чи може постати в Україні влада, здатна на це? А навіть якщо так, то чи не буде вона ще гіршою за корумповану? Нарешті, якщо просто «висмикнути» корупцію з нашого життя, то чи стане воно кращим? Почнімо з останнього. Уявімо, що від завтра хірург більше не пропонує вам сплатити за операцію. І живе на ті кілька тисяч гривень, які йому платить держава? Ні, звісно! Більш-менш кваліфікований фахівець або піде до платної клініки, або поїде за кордон, тож і вам доведеться йти або їхати за ним, але
Відчуття, що якийсь важливий етап українського проєкту (назвімо його «Друга республіка») майже вичерпав свій потенціял і добігає кінця, насправді є. Однак це відчуття породжене не кризою леґітимности, а кризою ефективности сучасної України. «Failing state» (саме так, не «failed», а тривале в часі «failing») – це, певно, одне з найвлучніших означень української «Другої республіки». «Відкатна економіка», повсюдна корупція, засилля нуворишів у владі, брак системного мислення в головах можновладців та системних реформ у країні, постійна деґрадація таких стратегічних галузей, як освіта, охорона здоров’я, оборона. Врешті-решт – нівеляція будь-якої ціннісної системи координат у суспільстві й перетворення України на «царство ціннісних симулякрів».

Сторінки9