Статті

У повоєнний час після Другої світової війни особливої гостроти й актуальности набувають дискусії довкола ідеї «Заходу» та «духовної кризи» Европи. І, що важливо, політику при цьому розглядають під кутом духовно-моральних критеріїв, що дає змогу говорити про цю чи не останню загальноевропейську духовну дискусію ХХ століття. Зрештою, про духовну кризу Европи заявив іще Едмунд Гусерль у передвоєнний час у «Кризі европейського людства і філософії» (1935), але вже перші декади ХХ століття принесли розчарування в ідеях проґресу і соціяльних рухах, законодавцем яких і стала новочасна Европа. Освальд Шпенґлер, Хосе Ортеґа-і-Ґасет, Карл Ясперс та інші філософи вказували на крайній раціоналізм, появу масової людини і технократичність мислення як на основні причини, що призвели до...
Ця фраза із перформансу-драми «Східно-західна вулиця. Пісня добра і зла» зачіпає за живе. На сцені – великий вертикальний екран, пюпітр, фортепіяно і двоє оповідачів. Британський юрист-міжнародник Філіп Сендс, чия книжка «Східно-західна вулиця. Повернення до Львова» стала основою для перформансу, і німецька кіноакторка Катя Риман розпочинають свою «пісню» розповіддю про судовий процес у Нюрнберґу, «Велику акцію» та персональні історії, що сформували майбутнє міжнародного права. У центрі уваги – постаті по обидва боки «добра і зла»: генерал-ґубернатор окупованої Польщі, адвокат диктатора Ганс Франк на лаві підсудних та двоє юристів, Герш Лаутерпахт і Рафаель Лемкін – консультанти із боку обвинувачення. Усі троє – правники за освітою, пов’язані поміж собою не лише нормою закону і...
Міноритарні ідентичності почали ставати центральними в моделях української ідентичности, адже постсовєтські українці прагнуть означувати себе як модерних і гідних членів міжнародної спільноти. Включення етнічного та расового розмаїття є маркером просвітництва й глобальної пов’язаности, контрапунктом до стереотипів про українців як ізольованих, сільських і нецивілізованих. Образ України як космополітичної та інклюзивної країни є частиною намагання побудувати Україну як глобально та локально привабливий бренд, прояв світової тенденції перетворення етнічности та нації в об’єкти торгівлі та збуту (Comaroff and Comaroff 2009). Різні науковці пропонували розглядати Україну як постколоніяльну країну (Moore 2001; Масенко 2004; Korek 2007; Riabczuk 2013; Horbyk 2015; Snyder 2015).
У цьому підрозділі я намагаюся відповісти на запитання: в який спосіб поради Комаровського з догляду за дітьми конструюють батьківство, материнство й турботу про дітей? Матеріялами дослідження стали книжки «Здоров’я дитини і здоровий глузд її родичів» (2012) і «Початок життя вашої дитини» (1996), окремі випуски телепрограми (зокрема «Навіщо потрібен тато» від 16 червня 2011 року, телеканал «Інтер»), п’ять текстів інтерв’ю для українських і російських медій, три статті автора на його сайті, дві відповіді на листи батьків. Як додатковий матеріял дослідження використано два листи від батьків, розміщені на сайті Комаровського, й повідомлення на трьох батьківських інтернет-форумах, тематично пов’язаних із порадами лікаря.
10 лютого 2017 року відійшов у вічність Богдан Бойчук – поет, прозаїк, перекладач, літературний критик, один із засновників і чільних учасників Нью-Йоркської групи поетів (НЙГ). Іще у вересні 2016 року відвідувачі Формуму видавців у Львові мали змогу наживо слухати Богдана Бойчука – кілька зустрічей із ним відбулися в рамках програми авторських читань та дискусій «Велике повернення Нью-Йоркської групи». Аби згадати поета та сприяти осмисленню ролі Нью-Йоркської групи в українській літературі й культурі, «Критика» удоступнює уривок із книжки американсько-української поетки, перекладачки, літературної критикині та літературознавиці Марії Ревакович (також однієї з учасниць НЙГ) «Persona non grata. Нариси про Нью-Йоркську групу, модернізм та ідентичність»...
Забудова майдану Свободи є нагадуванням про нетривалий період мистецької свободи та активного залучення радянських архітекторів у світовий художній процес, адже, як відомо, радянські конструктивісти активно співпрацювали з колеґами з усього світу, у тому числі зі США та Німеччини (славетний рух Баугаузу). Після війни, а також під впливом сталінської репресивної політики в мистецькій сфері низку будівель, які складали ансамбль площі, було перероблено, щоб вони відповідали смакам нової епохи. Це, однак, не скасовує ані їхніх художніх якостей, ані значення для світової архітектури. Ба більше, будівля Держпрому залишилася незмінною унікальною пам’яткою архітектури 1920-х років, яка досі приваблює до Харкова туристів та експертів.
Необхідність в офіційному тлумаченні Конституції пояснюється тим, що конституційні тексти різних держав відрізняються один від одного змістовим наповненням, а їхнє зовнішнє вираження є неминуче багатозначним. Водночас сприйняття Конституції як вищого закону без прогалин, що містить і наявні зовні, і приховані в ньому неочевидні положення, спонукає нас до виявлення системних взаємозв’язків між цими положеннями, а також до необхідности час від часу виходити за рамки формального тексту в глибшому сенсі. У державах, де існують органи конституційного контролю, зокрема й у Литві, значення Конституції розкривається в процесі здійснення конституційного правосуддя, зокрема, в перевірці наявних правових актів на їх відповідність вимогам Конституції.
Запрошуємо авторів подавати статті до нового тематичного проєкту часопису «Критика», який у 2017 році відзначає своє 20-річчя. Дискусійний форум зорієнтовано на широку авдиторію, а статті буде оприлюднено на веб-сайті «Критики» (англійською та українською мовами). Нещодавні події, пов’язані з насильством – тілесним, структурним та символічним – на расовому ґрунті, можуть слугувати за відправні пункти для спільних міркувань дослідників з Північної Америки та України про расу як про категорію, яка не стільки обмежує і розділяє, скільки виховує й виконує просвітницьку функцію. Нашою головною метою є знайти точки дотику і започаткувати діялог щодо різних концепцій раси та постколоніялізму в Україні та Північній Америці.
«Утопія» – це назва, яку, з легкої руки сера Томаса Мора, дістали всі такі мрії, починаючи від XVI століття, себто від часу, коли старі, позірно предковічні порядки почали занепадати, давні звичаї та норми зраджували свій вік, а ритуали – сумнівність, коли насильство стало чимось звичайним (або ж цим люди були схильні пояснювати надмір нетипових вимог і незвичних дій, що він для сил, які в минулому вважали за всемогутні, виявився занадто непокірним й/ або неповоротким, аби його стримувати, і занадто потужним та непіддатливим, аби його приборкати за допомоги давніх добре перевірених способів). У час, коли сер Томас Мор укладав свій проєкт світу, вільного від непередбачуваних загроз, імпровізація й експериментування, повні ризиків і помилок, швидко поставали на порядку денному.
Якого висновку доходить Лєнін? Того, що можна побудувати соціялізм в окремо взятій країні. Але він доходить іще й іншого висновку: що потім гасло «Соединённые Штаты Европы» треба буде замінити гаслом «Соединённые Штаты» усього світу. Це дуже чітке річище, в якому не можна рухатися «крок вліво – крок вправо». Треба рухатися тільки вперед, тільки в тому напрямку, який показали ці ідеологічні конструкти, попри бажання, прагнення і саме існування людей, які сповідують інші ідеології та цінності. Як на мене, ідея річища, метафора річища тут неправильна. Правильнішими є метафора океану і метафора маятника, який хитається туди-сюди. І тоді сьогоднішні антиглобалізаційні процеси є просто природною реакцією на глобалізаційні процеси, які відбувалися впродовж певного часу.
Попри святкування чергової річниці втечі Віктора Януковича з України та вшанування роковин убивства Небесної сотні на Майдані, стан розслідування тих подій досі викликає відчуття безкарности. Спроби розслідувань обмежуються корупційними справами. Звинувачення щодо захоплення влади, що його здійснив режим Януковича, є предметом обговорень небагатьох експертів, журналістів та активістів. Чому питання захоплення влади, яке здійснив режим Януковича, досі не стало принаймні одним із основних, якщо не основним напрямом роботи правоохоронців? Чому громадські організації, які мають здійснювати контроль за діяльністю правоохоронних органів, досі не винесли цього питання на порядок денний? Чому журналісти досі не порушили його ані перед урядовими, ані перед громадськими структурами?

Сторінки8

Зображення користувача Володимир Шелухін.
Володимир Шелухін20 жовтня 2017
Зображення користувача Юлія Ємець-Доброносова.
Юлія Ємець-Доброносова11 жовтня 2017
Зображення користувача Володимир Шелухін.
Володимир Шелухін3 жовтня 2017