Karin Warter, Alois Woldan (hg.). Zweiter Anlauf. Ukrainische Literatur heute

Березень 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
96 переглядів

Passau: Verlag Karl Stutz, 2004.

До збірки, яка побачила світ завдяки старанням Карин Вартер та Алоїса Вольдана, ввійшли вірші та проза восьми сучасних українських письменників: Юрія Андруховича, Галини Петросаняк, Тимофія Гавриліва, Наталки Білоцерківець, Оксани Забужко, Сергія Жадана, Тараса Прохаська й Миколи Рябчука. Твори перших шести письменників і нарис Миколи Рябчука «Вісім євреїв у пошуках дідуся» переклав Алоїс Вольдан, а уривок із роману Тараса Прохаська «НепрОсті» та Рябчукова новела «Житло» надруковані в перекладі Романа Дубасевича. Дещо з уміщеного тут раніше надрукували німецькі журнали, більшість творів у німецькому перекладі з’явилися вперше. Укладачі керувалися прагненням подати творчість найяскравіших представників різних літературних поколінь і реґіонів, і водночас намагалися зробити вибірку не надто пістрявою, за принципом: краще менше авторів і більше текстів, аби читач склав повніше уявлення про творчість окремих письменників.

Перекладаючи ранні вірші Андруховича й інших поетів, що тяжіють до силаботоніки, Вольдан, за власним зізнанням, мусив вибрати між двома суперечливими принципами. З одного боку, протягом кількох останніх десятиліть німецька поезія майже цілком відійшла від «фіксованої» метрики (втім, тут перекладачеві можна б указати на винятки), й тому в німецькій перекладацькій практиці почала усталюватися традиція передавати силаботоніку вільним віршем. Проте з огляду на повнішу передачу стилістичних властивостей ориґіналу перекладач удався до силаботоніки із заримованими віршами. Втім, рими перекладу не завжди точні (як і в ориґіналах), не скрізь дотримано й схеми римування (особливо там, де в ориґіналі рими не є реґулярними).

Слід зазначити, що перекладач не цілком дотримується свого вибору на рівні ізометричности й навіть ізосилабічности: там, де в ориґіналі, наприклад, маємо реґулярний п’ятистопний ямб, у перекладі часто бачимо коливання від п’яти до восьми стоп, не кажучи вже про часті зіскакування на тоніку. Хоча, зрештою, на поетичне німецьке вухо відхилення в тоніку не є надто разючим: адже навіть ямб тут звучить менш уреґульовано, бо ж на довгі (складені) слова припадає кілька наголосів і, найчастіше, лише один пірихій – тому своєрідність цього ямба полягає саме в ритмічній розмаїтості.

У вступі до видання Карин Вартер у загальних рисах схарактеризувала ситуацію сучасної української літератури в історичному контексті й показала її розвиток на тлі двомовности, а в післямові Алоїз Вольдан умістив біографічні довідки про авторів.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Серпень 2018
На відміну від інших домодерних суспільств, що зберігали пам’ять за моделлю «батьки – історія –...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Тріюмф дикости, знищення курорту у вогні, вбивства, насилля – це десяток фінальних сторінок «Весни...

Розділи рецензій