Александр Ф’ют. Зустрічі з Іншим

Вересень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
118 переглядів

Переклад із польської Ярослава Поліщука
Харків: Акта, 2009.

«Зустрічі з Іншим» – завершальна частина трилогії Алєксандра Ф’юта, якій передують «Питання про ідентичність» (Краків, 1995) та «Бути (або не бути) центральноевропейцем» (Краків, 1999). Наскрізною темою всіх трьох книжок є проблема ідентичности, а відтак зустрічі з Іншим як певного випробування, саморозуміння та співіснування.

У цій книжці есеїст сполучає проблему ідентичности з методологією постколоніяльних досліджень, спираючись не так на класичний їх варіянт, що його впровадив Едвард Саїд, а радше на вже знану українському читачеві розвідку Еви Томпсон «Трубадури імперії», в якій американська дослідниця перечитує російську літературу з позиції постколоніялізму. Наслідуючи її, Ф’ют розглядає польську літературу як тло витворення «польського колоніяльного дискурсу». Це дає авторові змогу використовувати відповідну методологію у вимірах моделі не «Перший Світ – Третій Світ», а «Перший Світ – Другий Світ». Водночас Ф’ют намагається позбавити постколоніяльний підхід політичних та ідеологічних спекуляцій і виробити своєрідний «непольський» погляд ізсередини на проблему польського колоніялізму.

Ф’ютове дослідження ідентичности зосереджується на концепті «Центральна Европа», вбираючи в себе такі теми, як креси, еміґрація, тоталітаризм.

Польські креси – місце зіштовхування різних ідентичностей (литовців, білорусів, українців, євреїв). На кресах відбувається «уподібнення місцевої культури до культури прибульців». Водночас для означення кресів Ф’ют запроваджує поняття «синергізм», в основі якого – явище ножинности та неможливість однобічної культурної асиміляції. Моделлю такого синергізму для автора є Велике князівство Литовське як певний цивілізаційний проєкт мультикультурности.

Розуміння ідентичности поглиблюється дослідженням еміґрантських стратегій входження у простір Іншого. Насамперед ідеться про те, як себе бачить поляк, із ким себе ідентифікує і які вартості обирає. На текстах польських письменників-еміґрантів автор реконструює різнопоколіннєвий досвід осягнення материкової Америки.

Тоталітаризм – явище, що охопило терени Центрально-Східної Европи і вплинуло на формування її ідентичности, відмінної від західноевропейської. Це яскраво репрезентує сучасна польська проза, авторам якої властиві ностальгія за стабільністю, переляк перед вільним ринком і бунт проти повального споживацтва.

Центральна Европа як головний концепт книжки є більше продуктом геопоетики, ніж геополітики. Свідченням того є певні ідентифікаційні проєкти, що їх у різний час пропонували Чеслав Мілош, Даніло Кіш, Джозеф Конрад, Мілан Кундера, – а згодом Анджей Стасюк і Юрій Андрухович. Різняться ж вони тим, що для перших Центральну Европу уособлено в поневолених, а для других – у відштовхнутих.

Центральноевропейський простір певною мірою постає як периферійний, зокрема через межування з великими культурами Західної Европи. Втім, процеси глобалізації та деієрархізації, а також зміна діяхронічної парадигми на синхронне бачення, породжують потребу переглянути усталені культурні рівні. Тому Центральна Европа з усіма своїми комплексами – проблемною ідентичністю, розмитістю кордонів і чуттям периферійности, а відтак і потребою визнання – потребує нової концептуалізації та переосмислення. Для Ф’юта саме вона є моделлю сучасного світу та наявних у ньому ідентичностей. Тож не даремно автор стверджує, що «Центральна Европа нині є скрізь».

Розділ: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Коцарев ・ Березень 2017
Cпогади про 1917–1918 роки останнього гетьмана України Павла Скоропадського перевидано в такий...
Світлана Ославська ・ Березень 2016
До збірника статтей Анатолія Дністрового ввійшли тексти, написані у 2007–2015 роках. Автора...

Розділи рецензій