Хіроакі Куромія. Зрозуміти Донбас

Березень 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
340 переглядів

Київ: Дух і Літера , 2015.

До книжки американського дослідника Хіроакі Куромії увійшли статті й інтерв’ю, що стосуються історії Донбасу і формування ідентичности цього реґіону, «рівновіддаленого від усіх метрополій». Частину статтей було опубліковано в міжнародних виданнях у 2001–2007 роках. Інтерв’ю і завершальна стаття науковця розкривають його погляд на події в Донбасі від весни 2014 року.

Куромію знають в Україні завдяки дослідженню «Свобода і терор у Донбасі: Українсько-російське прикордоння, 1870–1990-ті роки» («Основи», 2002). Книжка «Зрозуміти Донбас» була б неможлива без попередньої праці історика над цією темою. Ситуацію у ХХІ столітті на Донбасі він пояснює, показуючи цю територію як порубіжжя земель донських і запорізьких козаків. Дослідник наводить дані про етнічний склад населення Донбасу в різні періоди, географічне розташування і розміри («менший за Індіану, але більший за Массачусетс»), що корисно для читачів за кордоном, для яких і було написано статтю («Донбас як порубіжжя: “вільний степ” у невільній країні»). Донбас завжди був проблемним реґіоном для будь-якої влади, вважає Куромія. У сталінські часи тут знаходили притулок «розкуркулені, священики та інші, позбавлені прав — “лишенці”, тобто колишні люди». Донбас здавався Москві осередком прихованих «ворогів», та й урядові незалежної України в усі роки було непросто з ним порозумітися, зауважує дослідник.

Іще 2001 року історик доходить висновку, що Донбас має особливу реґіональну ідентичність, яку не можна підпорядкувати українській чи російській. Ба більше, Донбас нечутливий до націоналізму (хоча тут існував антисемітизм) і до класової ідентичности, попри те, що завжди був етнічно неоднорідною територією і промисловим центром («Донбас між Україною та Росією: ненаціональні ідентичності»). Куромія доводить цю тезу відсутністю тут помітних національних рухів після розпаду Російської імперії та СРСР. Лідери шахтарського руху протистояли спробам його політизації: «Політична поведінка населення Донбасу <…> розчарувала всі представлені там політичні партії». Замість сталих політичних уподобань Донбасові властивий прагматизм. Економічні мотиви і збереження свободи означали більше «за будь-яку справу політичного центру», пише Куромія.

Далі він пропонує парадоксальну, на перший погляд, тезу. Попри неґативний образ, який склався про Донбас і який поширювали українські політики, публіцисти, письменники, саме він має шанс підштовхнути Україну в бік Европи («Останній фронтир Європи?»). «Донбас має власне розуміння демократії як інклюзивної на противагу ексклюзивному націоналізмові», а його ідентичність базується не на етнічних, а на цивільних ознаках. Інший арґумент — донбаські промисловці, які мають підприємства в Европі й «швидко долають кордони». Куромія, втім, не зауважує, що хоча окремі підприємці й долають кордони, маса населення лишається на місці. На це в післямові звертає увагу Олексій Панич.

В інтерв’ю газеті «День» (січень 2015 року) Куромія чітко висловлює власну позицію про Донбас як частину України. Історик повторює, що стратегією Донбасу є антиметрополія. Реґіон не є байдужим, але його політичні інтереси оформлено нечітко, а стратегією є опозиція до центру, хоч би де він розташовувався. Тому хоч незалежна Україна і розчарувала Донбас, це не означає, що він є проросійським («Донбаське жахіття»). Уявлення про Донбас як осередок антиукраїнських і проросійських настроїв, на думку Куромії, є помилковим, адже «українська традиція свободи та демократії» Донбасові ближча за «російську традицію автократії».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Андрій Блануца ・ Квітень 2017
Книжку історика Дмитра Вирського, спеціяліста з річпосполитської ранньомодерної історіографії,...
Андрій Блануца ・ Квітень 2017
Книжка Романа Подкура є черговим виданням із серії «Студії з регіональної історії: Степова Україна...

Розділи рецензій