Henadź Sahanowicz. Źródła pamięci historycznej współczesnej Białorusi. Powrót zachodniorusizmu

Травень 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
127 переглядів

Z języka białoruskiego przełożył Andrzej Gil
Lublin: Instytut Europy Środkowo-Wschodniej, 2006.

Книжка білоруського історика Генадзя Сагановіча описує процеси, що відбувалися в білоруській історіографії протягом XX століття: від народження білоруської національної історіографічної парадигми в 1910-х роках (Вацлав Ластовський, Всеволод Ігнатовський, Митрофан Довнар-Запольський) до появи останніх підручників з історії, писаних на замовлення міністерства освіти Білорусі. Дослідник зосереджується на концепції «західнорусизму», що її 1864 року створив Михайло Кояловіч у контексті інтелектуальної боротьби Російської імперії за те, щоб залучити українські, білоруські та навіть литовські етнічні землі до своєї історичної парадигми. Окремо дослідник розглядає повернення до давніших концептуальних побудов, що його здійснює теперішня офіційна історіографія Білорусі – всупереч утвердженню після розпаду СССР національних історичних концепцій, які, здавалося, остаточно поховали зужиті імперські ідеологеми. У першій половині 1990-х років заповідалося на відмову від радянського бачення провінційної та несамостійної ролі Білорусі, яка на всьому своєму історичному шляху тільки й прагнула об’єднатися з Росією після мітичного розпаду давньоруської народности. Радикальна зміна історичних концепцій торкнулася таких ключових моментів історії Білорусі, як етногенез білоруського народу, який враховував балтійський субстрат; пошук витоків державности в давньоруській добі (самостійна роль Полоцького князівства); участь у державотворенні Великого Князівства Литовського, яке знов почали називати литовсько-білоруською державою. У новій національній парадигмі, вважає Сагановіч, проявилася самосвідомість білоруської історіографії, яка вплинула на творення національного міту з такими неминучими, але цілком природними його супутниками, як героїзація минулого та некритичне ставлення до джерел. Натомість стиралися неґативні складники радянської ідеології, пов’язані з ворожістю до Заходу. Однак новий курс президента Лукашенка підпорядкував історіографічні процеси політичним інтересам, по суті звівши нанівець концептуальні розробки бачення історії Білорусі як самостійної держави. Автор детально простежує ті заходи Лукашенкового режиму, які призвели до адміністративного заперечення національних концепцій історії країни й реабілітації натомість ідеологем «західнорусизму», і то в набагато примітивнішій формі. За цими ідеями, що потрапляють до нових шкільних підручників, Білорусь відмовляється від своєї незалежности на користь Росії. А додатковим штрихом до історіографічного опису «повернення західнорусизму» є те, що видати таку працю окремою книжкою білорус може хіба у Польщі.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій