Елізабет Фрейндліх. Знищення міста на ім’я Станиславів. Націонал-соціалістська політика винищення у Польщі 1939–1945 рр.

Грудень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
170 переглядів

Переклала з німецької Галина Петросаняк
Брустурів: Дискурсус, 2016.

Міста, яке дало назву книжці, вже немає, і воно є. Як так? Станиславів — колишнє польсько-австрійське ім’я Івано-Франківська, яке формально з 1962 року (рік, коли його перейменувала радянська влада) належить історії, але де-факто й досі провокує міти, що апелюють до европейської минувшини, архітектури, ментальности міста. А також до його багатокультурности, адже тут разом мешкали євреї, поляки, українці, вірмени, німці та інші народи. Не випадково — саме в такій послідовності, адже євреї кількісно становили більшість мешканців Станиславова (41%, а 59% — решта національностей). Власне долю євреїв упродовж 1941–1944 років описує австрійська журналістка і письменниця Елізабет Фройндліх (1906–2001) у виданні «Знищення міста на ім’я Станиславів», яке ще називають, як згадано в передмові, книжкою нелюдяности. Її ориґінал вийшов 1986 року у Відні.

Станиславів — перше місто Східної Галичини, про яке в червні 1943 року повідомили до Берліна як про «вільне від євреїв». Претекстом цього повідомлення були довгі роки провадження расової політики по всій Галичині, політичні (аж ніяк не виправдані) передумови, а також страшні звірства з боку фашистської Німеччини. Це є темою книжки Фройндліх, яку коротко можна звести до формулювання «історія й винищення галицьких євреїв», хоча контекст її ширший.

Авторка описує єврейську долю Станиславова на панорамному тлі складної історії Східної Галичини, що перебувала спершу в короні Австро-Угорської монархії, а з 1918 року входила до складу ІІ Речі Посполитої. У книжці розгортаються арґументовані й досить детальні описи протистояння поляків і українців, формування та діяльности партизанського опору, репресій проти ромів, нацистської програми «онімечення» польських дітей (викрадення, вивезення до Райху та їх психологічне «опрацювання»). Відтак авторка переходить до найтрагічніших сторінок єврейської історії — терору в численних ґетах та їх зліквідування, депортації євреїв, так званої справи «львівських професорів», арештів і розстрілів, масових убивств у Станиславові та околицях у 1941–1944 роках, повстання євреїв у Варшавському ґеті, злочинів проти людства в Авшвіці, Майданеку та інших концтаборах.

Точному, ледь не фактографічному стилю книжки завдячуємо, по-перше, журналістському фахові авторки, а по-друге, тому, що вона впродовж десяти років скрупульозно збирала й опрацьовувала історичні відомості і свідчення, серед яких документи судового процесу в справі Авшвіца, розповіді очевидців, що вижили. Та й сама книжка є «символічною подякою» Фройндліх за те, що її «батьки пережили Голокост», — ідеться у статті дослідниці Сюзане Альґе, вміщеній на початку книжки, як і слово від австрійського видавця Пауля Росді й передмову історика Ярослава Грицака. Фройндліх — насамперед письменниця і журналістка, тому деякі помилки й перекручування, наявні в тексті, Грицак фахово коментує і навіть опротестовує. Наприкінці книжки подано інтерв’ю з Мойше Лейбом Колесником, рабином Івано-Франківська та области.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Розділи рецензій