Ідея проекту Світлани Єременко; редактор-упорядник Ірина Черниченко. Знедолені? Нездоланні! Історії переселенців

Червень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
272 переглядів

Київ: Інститут демократії ім. Пилипа Орлика, 2016.

Книжка знайомить із п’ятнадцятьма історіями людей із Донеччини та Луганщини, яких війна змусила покинути домівки і розпочати життя заново у різних реґіонах України. Героїв для збірника добирали за критерієм успішности, під якою розуміється, що кожен, переселившись, продовжив чи розпочав свою справу. Більшість історій розповідають про власників бізнесу, заняття яких прижилися на новому ґрунті, або про тих, хто ними став, відкривши в собі підприємницький хист у стресових обставинах. Проте це не єдине тлумачення успіху в книжці: тут є розповідь про жінку, яка малює писанки, або про музикантку, яка була змушена працювати двірничкою перш ніж повернутися до роботи скрипалькою.

За задумом упорядниці видання Ірини Черниченко, теж вимушеної переселенки, автори — журналісти з областей, де мешкають їхні герої, — мали завдання написати журнально-книжкові нариси. Можливо, це спонукало їх вдаватися до певної художности: «договорювати» замість співрозмовника те, що він із певних обставин воліє замовчувати, і вдаватися до «глобальних» міркувань, не відокремлюючи авторських коментарів від прямої мови.

Більшість описаних у книжці характерів вимушених переселенців подібні: герої мало говорять про труднощі, з якими зіткнулися під час переїзду, натомість повторюють, як тепло їх прийняли на новому місці. За дужки винесено всі складнощі, неприйняття, нарікання. Переселенці здаються досить однаковими: патріотично налаштованими, сильними, у вишиванках та при незмінно доброму гуморі. Вони підсміюються зі стереотипів про «бандерівців» (одне з улюблених запитань журналістів — саме про них) та критикують російське телебачення. Автори надають ваги тому, якою мовою розмовляють герої, і наділяють персонажів патріотизмом за цією ознакою: якщо герой україномовний, це підкреслено, якщо ж ні, то наголошено: «російськомовна українська патріотка».

У збірнику замало самих вимушених переселенців і забагато авторів. У виданні раз у раз спотикаєшся об авторське бажання сконструювати ідеальний образ героя, яке заважає відчути справжній характер людини, тож чимало персонажів у книжці радше схематичні, покликані утвердити думку про одностайність і «правильність» позицій.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Не кожен із вимушених переселенців трагічно сприймає свій новий статус, для декого він став шансом...
Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Відчуття втраченої батьківщини — одне з найяскравіше описаних у газеті. Переселенці міркують, що...

Розділи рецензій