Майкл Геффернен. Значення Європи: Географія та геополітика

Квітень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
230 переглядів

Переклад з англійської Володимира Верлоки
Київ: Дух і Літера, 2011.

У дослідженні британського історичного географа Майкла Гефернена ідея европейської ідентичности постає на перехресті географії та геополітики, й особливого значення набуває перехрестя економічного та політичного просторів. Історична географія виявляється у нього інколи далекогляднішою та менше заанґажованою у непроблематизовані очевидності, ніж традиційна політологія чи філософія геополітики. Починаючи з різних бачень Европи від Ренесансу до XIX століття, дослідник спочатку ніби розгортає декілька варіянтів сюжетів і координат розуміння европейських геополітичних уявлень. У горизонті осмислення опиняються й питання амбівалентного місця християнства у формуванні европейської ідентичности, й історичні віхи у формуванні світської ідеї Европи як арени окремих національних держав, де утримується рівновага сил, і проблема визначення меж Европи. Окрім загальновідомих філософів, істориків, географів, політиків Гефернен згадує й імена, знані більше у фахових спільнотах, і з’ясовує їхні позиції та інтенції у відповідях на запитання «Хто така Европа?». Контекстом для його історичної географії ідей стають трансформації розуміння території та населення, окреслення майже метафізичної (але напрочуд реально втіленої у багатьох проєктах і візіях) ідеї простору як предмету жадань одних держав та предмету володіння інших, форматування міжнародного права від його започаткування і до сьогодення.

Автор простежує значення та смисл Европи в геополітичному околі, детально розглянувши саме XX століття, яке виявляється у такому горизонті центром, від якого йдуть стрілки векторів розмислу в минуле та майбутнє. Декілька маґістральних ліній історичної географії Геферненових ідей пронизують текст і здобувають логічний розв’язок у візіях Европи не лише початку XX століття чи в промовах політиків після Другої світової війни, а й у короткому огляді проблематики дражливої европейської єдности початку XXI століття. Особливо прикметним є те, що ретроспективний погляд на горизонти европейської ідентичности фіксує поступове набуття рівнозначности економічної та правничої проблематики, а також – конфлікти на підставі ієрархії значень першого та другого.

Цікавими видаються і вкраплення у текст екскурсів у погляди мислителів різного штибу расистських і націєцентристських орієнтацій, пильно вдивляючись у те, коли та чи та версія ідеї Европи насправді виявлялася ідеєю, котра маскувала деяку національну ідею, своєрідні змагання між старими европейськими націями щодо того, хто є більшим і послідовнішими европейцем. Гефернен тут наводить ширший контекст і подає погляди письменників, філософів, істориків, які виступали індикаторами ідеологій. У такій перспективі крок від палімпсесту уявлень та ідей, твореного після Ренесансу аж до XIX століття, до великих дій і дійств на геополітичній арені вже століття XX-го, виявляється не аж таким несподіваним.

Так чи так неуникним мотивом стає і питання співвідношення Европи як певної тотожности та різноманітних Інших у вигляді цілих держав, іншонаціональних вкраплень у національних державах, ролі різних спільнот – і таких великих та конкретизованих, як США, Росія чи СССР, і розмитих та багато в чому більше уявних, аніж реальних – Азії, єврейства чи Східної Европи останніх років XX століття. Важливим моментом у Геферненовій книжці є те, що він прискіпливо описує безліч варіянтів залучення чи вилучення цілої низки Інших, подаючи так само безліч поглядів на статус того чи того Іншого, і простежуючи, як таке залучення чи вилучення переформатовує саму ідею «европейськости».

Особливої уваги вартий картографічний матеріял, яким Гефернен супроводжує свій текст. Власне, тут навіть складно говорити про супровідну функцію: карти, схеми, навіть карикатурні, плакатні, відверто ідеологічно заанґажовані зображення працюють як невилучний компонент дослідження, і навіть інколи – спонукають до діялогу з автором, доповнюючи сам виклад важливими нюансами.

Наближаючись до питання про европейський ідеал та смисл ідеї Европи у XXI столітті, Гефернен мимоволі ставить питання не лише про парадоксальність єдности в розділеності чи роздільности у єдності як своєрідної формули, важко досяжної, але принадної. Дослідник поступово виходить не просто на значення чи смисл Европи, а на проблему Европи як певного значення і смислу, котрий скеровує розмисел як перед-настанова. У результаті постає одночасна очевидність неочевидности, котра поєдналася у самій европейській єдності та її фундаментальних проблемах уже нашого часу.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Володимир Шелухін ・ Січень 2017
Прагнення вибудувати абсолютно раціональну політику в умовах електоральної демократії часто...

Розділи рецензій