Філіп Еріа. Зіпсовані діти

Квітень 2019
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
148 переглядів

Переклад з французької Світлани Орлової
Харків: Фабула, 2018.

Є тексти, не спрямовані на експеримент, що не ставлять за мету зруйнувати літературні традиції і запропонувати аванґардну форму чи зміст письма. Вони радше осмислюють уже створене і беруться вибудувати якісний наратив, зорієнтований на широку авдиторію.

До авторів, що так пишуть, належить Філіп Еріа (справжнє ім’я Раймон-Жерар Пеєль, 1898–1971), який походив із заможної родини високопосадовця, брав участь у Першій світовій війні, був актором кіна і театру, сценаристом. Ці обставини вплинули на творчість романіста, який почав писати прозу в 1920-х роках. Перший же роман «Невинний» (1931) приніс йому премію Ренодо. Найвідомішим твором письменника є тетралогія про родину Бусарделів: «Зіпсовані діти» (1939), що отримали Ґонкурівську премію, «Родина Бусарделів» (1944), «Золоті ґрати» (1957), «Час любити» (1968).

Філіпа Еріа вирізняє не так орієнтація на певні літературні напрямки чи глибинне філософське, психоаналітичне підґрунтя (це також слід брати до уваги, бо сліди Бальзака, Марселя Пруста, Френсиса Скота Фіцджералда, Вірджинії Вулф і Зиґмунда Фройда легко відчитуються), як наголос на екранному/візуальному мистецтві. Саме завдяки цьому письменникові вдається відчути й прописати «дух епохи». Ця кінематографічність, монтаж віддалено нагадують манеру Мікелянджело Антоніоні, де головну увагу приділено не контекстові, а екзистенції персонажів.

Роман «Зіпсовані діти», попри фраґменти монтажу, належить до текстів нормативного письма, до жанру сімейної хроніки, і є першим романом (але за хронологією подій – другим) про родину Бусарделів. Головна його перевага у якісно виписаних характерах персонажів, що уособлюють Традиційну і Модерну Европу, Старий і Новий світи. Водночас автор дає зрозуміти, що родини, навіть якщо вона тримається суто на матеріяльних цінностях (впливові буржуа-біржовики), важко позбутися – на рівні ментальному, поведінковому.

Текст структуровано на тому, що головна героїня роману Аґнес Бусардель розповідає свою історію (що нагадує сеанс психоаналізу). Маючи достатнє фінансове забезпечення, вона навчається в США, заводить знайомства, вперше закохується. Кохання, як стає зрозуміло згодом, більше нагадує пристрасть, ніж щось «високе». Але чи може пристрасть стати початком чогось більшого? Автор акцентує увагу на особливостях поведінки, відмінності в поглядах на виховання та індустрії розваг, які уособлюються в персонажі Аґнес та її нового кола спілкування. Це варто розуміти з огляду на соціяльний стан. Отже, кохання, перший сексуальний досвід, зображення тілесности, мов на рекламних щитах. Аґнес підкорено фізичною красою Нормана. Та поступово вона розуміє, що дисбаланс між ними цілком реальний (насамперед інтелектуальний), втеча в гірське містечко лише підкреслює це. Вона вирішує повернутися до Старого світу, і в родинному будинку ця «біла ворона» загрузає в передбачуваних обставинах.

Зашморг Бусарделів не зникає, він може трохи послабитися, щоб потім стиснути ще міцніше. Філіп Еріа зображує світ великих маєтків, порцелянових сервізів, турнюрів, сімейних змов на тлі неусвідомленої самотности, відсутности смаку і цінностей. Цим руйнується утопія, ідилія Родини. Складається враження, що персонажі не беруть участи в сучасних подіях (1930-ті), до яких їх вписує автор, вони – відсторонені свідки. Можливо, найсильнішим у тексті є фінал. Він нагадує оргазм із його хвилями насолоди і екстатичним вибухом: хіть наздоганяє кохання, попри втрати, той самий перший образ закарбовується і втілюється, і міткою стає тілесність – останні декілька сторінок роману і справді гідні Ґонкура.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Інна Булкіна ・ Квітень 2019
Принципова різниця між давнішою версією тексту і редакцією Віктора Мартинюка не впадає в очі, зате...
Олег Сидор-Гібелинда ・ Жовтень 2018
Текст, що складається з дев’ятнадцяти розділів, які обігають східногалицьку ойкумену від Тарнова до...

Розділи рецензій