Олег Соловей. Живі і Мертві. Вірші, які все одно не врятують світ

Серпень 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
277 переглядів

Донецьк: Видавнича агенція «OST», 2007.

Книжка поезій донецького поета Олега Солов’я багато в чому виглядає підсумковою: в ній квінтесенція поетики автора, завершений образ його світовідчуття – погляд добровільного марґінала-митця на світ бухгалтерів і супермаркетів. Заспокоєний, буденний епатаж Солов’я, тихий модерністський патос його поезії спонукають ставитися до автора з якоюсь розчуленою симпатією: це наш заблуканий, сп’янілий від рядків Верлен, котрому ніяк не вдається серед безлічі коханок і випадкових перехожих зустріти свого Рембо і тим розірвати причиново-наслідковий закон сірости довкола.

Збірку складають три розділи: «Убити Ельзу», «Конуси і дирижаблі», «Сумирний будень», хоча поділ видається умовним – суто хронологічним. Поетика дещо стусівська, коли не брати до уваги тематичного зрізу, адже тематика віршів Солов’я абсолютно сучасна: інтернет, реалії маскультури – прикрі для романтично налаштованого поета грані сьогоденного урбанізму. Відтак, творчий світ донецького поета питомо мінорний і наголошено інтелектуалізований: у ньому химерним чином співіснують Павнд і Льорка, Софі Марсо й Андрей Хадановіч, Сосюра та Сашко Ушкалов.

«Живі і мертві» Олега Солов’я наскрізь просочені еротикою. Окремі поезії («Граматика наших стосунків», «Бюстгальтер третього розміру», «Мене убивають твої коханці») конденсують бажання ліричного персонажа аж до порнографічности, інші («чорні вени твої вітчизно...», «омагазинено приречено граційно...», «Убий мене просто зараз» та інші) повняться контекстуальною чуттєвістю – так що вся збірка дихає притлумленою чи відверто маніфестованою сексуальністю.

Олег Соловей – один із найкращих сучасних поетів, художній світ яких сформувався на зламі аґресивного XX та інтерактивного XXI сторіч. Його поетика – поетика зламу, розчахнутости й неспокою. Ще до 31-ї сторінки, де «самотня ніч свідзинський чорна кава», читач має всі шанси пірнути у правдиву депресію, проте стільки само шансів, що він таки прочитає книжку до прикінцевої «Смерти у кредит» і не заплатить при цьому жодного відсотка на користь зневіри та порожнечі – саме вони випробовують поета, проте йому таки вдається їх поборювати.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Спілкування, інтернет, зміни в культурному ландшафті людства, мандри – найпоширеніші теми збірки...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Поезії Бельченко притаманний особливий різновид гармонії – вона насичена мотивами з історії...

Розділи рецензій