Ірина Ігнатенко. Жіноче тіло у традиційній культурі українців

Січень 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1469 переглядів

Київ: Інтелектуальна книга, 2014.

Дослідження висвітлює уявлення про жіночу тілесність в українській сільській громаді ХІХ — початку ХХ століття. Ця тема донедавна існувала на марґінесі вітчизняної науки. Університетські курси етнографії досі зосереджуються переважно на тілесності полінезійців чи індіянських племен обох Америк у доколоніяльний період, оминаючи це питання щодо етносів сучасної Европи.

Перша частина монографії, яка містить аналіз джерел та історіографію, розкриває наукову лабораторію авторки. Ігнатенко поділяє опрацьований джерельний матеріял на три групи: опубліковані твори етнографів ХІХ — початку ХХ століття, неопубліковані матеріяли з архівосховищ Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського (передусім рукописна праця Сергія Верхратського), Інституту рукописів Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, Інституту народознавства НАН України (Львів); польові етнографічні матеріяли, що їх авторка зібрала впродовж 2003–2007 та 2011–2013 років на Центральному Поліссі. Цей розділ доповнено портретами і світлинами обкладинок праць Марка Грушевського, Зенона Кузелі, Івана Беньовського, Миколи Сумцова, Василя Милорадовича, Хведіра Вовка, Василя Кравченка, Пелагеї Літвінової-Бартош, Володимира Гнатюка. Також опубліковано репродукції картин зі сценами із життя українських селянок і світлини та листівки із зображеннями дівчат і жінок з різних реґіонів України.

Огляд історіографії є неповним. Детально аналізуючи доробок сучасних українських, російських та білоруських дослідників, авторка стисло згадала англомовні та франкомовні студії і обійшла увагою польську історіографію. Доцільно було б розглянути працю Томаша Вісліча «Upodobanie. Małżeństwo i związki nieformalne na wsi polskiej XVII–XVIII wieku». Контроверсійною є і обрана методологія. Розлоге цитування джерел позбавлено компаративістських узагальнень, хоча й робить книжку цікавою не лише фахівцям.

Основна частина дослідження відстежує зміни уявлень про жінку в різні етапи її фізіологічного віку: від становлення до згасання. Один із найцікавіших розділів присвячено дошлюбному сексові в традиційній українській культурі. Тут згадано про особливості вечорниць і ставлення до них церкви та етнографів ХІХ — початку ХХ століття. Авторка зауважує, що в традиційному суспільстві вечорниці виконували функції соціялізації і водночас давали досвід міжстатевого спілкування — не лише перших поцілунків та обіймів, а й практику «притули». Ігнатенко детально описує обряд «комори», який мав довести чесність нареченої. Якщо наречений був неспроможний виконати ритуальну дефлорацію, цю функцію брав на себе старший дружка. Дослідниця вбачає у цьому перевагу колективних родових інтересів над індивідуальними.

Подальші розділи висвітлюють реґламентацію статевого життя і зачаття дитини, ставлення соціюму до вагітних, перебігу вагітности й пологів. Дослідниця звертає увагу на відсутність в українському традиційному суспільстві, на відміну від англійського чи французького, ефективних чоловічих засобів контрацепції та спроби жінок послуговуватися відварами і магічними обрядами. У такий же спосіб традиційна спільнота намагалася боротися з гінекологічними захворюваннями та венеричними хворобами.

Втрата репродуктивних функцій накладала на жінку певні заборони на статеве життя, як зауважує Ігнатенко, але й надавала їй певні привілеї. Жінки, які дотримувалися схвалюваних у спільноті норм сексуальної поведінки, на схилі віку самі могли впливати на формування моральних норм і займатися повивальною справою.

В останній частині книжки авторка подає власну бібліографію, перелік публічних лекцій, конференцій і стажувань. Розділ містить світлини з презентацій попередніх видань монографії.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії! (1)

Зображення користувача Anastasija Lysuk.
Anastasija Lysuk 19 березня 2017 року, 14:46

Прочитавши цю книжку я маю занадто багато думок та емоцій. Хотіла би поділитися ними з майбутніми читачами, аби зоб'єктивізувати дану книгу, адже тематика, м'яко кажучи, інтригуюча. Перш за все, книга шокує зібраною інформацією, яка вкрай перекошено та однобоко висвітлює позицію жінки в соціумі села. Адекватна буденність забивається алогічністю та театралізованою драматичністю, яка, з точки зору автора, була загальноприйнятою, хоч це і суперечить здоровому глузду. Якщо, купуючи цю книгу, ви очікуєте заглибитись в жіночу мудрість тих часів, дізнатись про їх маленькі хитрощі та просвітченість, то на вас чекатиме кувалда заангажованості та моралізації, асексуальності та простакуватого лицемірства. Єдине, про що говориться в цій книжці, це вкрай сумне становище жінки і її мовчазна згода з цим. Пробачте, пані автор, але, як говорив Станіславський, не вірю. До речі, образ та імідж жінки, змальований в даній праці, є настільки відмінним від образу, сформованого в культурі - сильної, гарної, розумної - що це повертає мене до ще одного пункту - джерел зібраної інформації. Пані автор відводить цій темі цілий розділ, з якого я дізналась, що на її думку, етнографічні дослідження 'землі русской' цілком підходять і для аналізу соціальної поведінки на території України. Пані автор навіть не задається питанням різниці двох народів як таких, але чеше одним гребінцем, змішуючи між собою овець, корів і кур. На останок хотіла би сказати, що моєю метою є висвітленням роботи такою, як вона є. Під обкладинкою, яка свідчить про любов до жінки, захоплення жінкою, криється праця, яка своєю вузьколобістю, моралізаторством та відсутністю адекватного аналізу викликає щире бажання зв'язатися з авторкою і впевнитися в її вмінні логічного мислення. Тому купуючи цю книгу, будьте готові до знайомства з деякими фактами, більшість з яких взяті із російських досліджень, і непереконливих тверджень.

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Андрій Блануца ・ Березень 2017
Монографія Юрія Кудінова належить до розвідок із царини проблемної історіографії. Автор...
Інна Булкіна ・ Серпень 2016
Алейда Асман почала займатися проблемами так званої «культурної пам’яті» — власне, меморіяльною...

Розділи рецензій