Алевтина Кахидзе. Ждановка. Издание первое

Грудень 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
210 переглядів

«Ждановка» Алевтини Кахідзе є цінним і досить рідкісним в українському контексті прикладом інтердисциплінарного проєкту. Цей твір (а йдеться не зовсім про книжку, а про художній проєкт у формі книги), опинившись на межі сучасного літературного та мистецького дискурсів, залишився майже непоміченим. Спроба художниці написати книгу, а не картину, є сміливим виходом за межі «актуальних трендів» «актуального мистецтва» (вдаюся до тавтології, позичаючи для неї вислови-паразити з художніх каталогів і прес-релізів) формату київських ґалерей. Хоча переважно метою ґалерей є пропаґування комерційного живопису з претензією на ориґінальність, їх позірна популярність орієнтує публіку на певні моделі сприйняття художнього твору, тоді як «Ждановка» Алевтини Кахідзе вимагає від реципієнта незаанґажованости й відкритости.

«Ждановка» – це розповідь художниці про місто дитинства, в якому вона ніколи не була своєю, але яке, попри все, вважає своїм і вартим розмови: «Про моє місто ніколи не було ніяких книжок, і я взялася». Втілюючи свій задум, авторка колажує уривки різної інформації: власні спогади, розмови з друзями, газетні статті й тексти, знайдені в інтернет-пошуковиках за запитом «Ждановка». Як виявилося, у пострадянському просторі існує щонайменше двадцять Ждановок. Попри намагання Алевтини Кахідзе вирізнити серед них свою, образ її міста можна сприйняти як узагальнений образ усіх інших, маленьких і депресивних ждановок. Це може стати причиною пильного інтересу: не так уже й часто можна почути автентичний голос із нашого «дикого сходу», свідомий своєї марґіналізації. Мешканці авторчиного міста не потребують книжки Кахідзе, як не потребують вони і її ілюстрацій до творів Станіслава Лєма, що були розвішані в школі без скла й негайно помальовані «ґендерними ознаками». А и потребуємо її ми, перейняті ідеями про «дві України»? Слід визнати, дійсність, змальована в Кахідзе, – неймовірно депресивна своєю правдивістю й на символічному рівні справедлива не лише в контексті шахтарського містечка, але й у загальноукраїнському контексті як розповідь про нерозуміння.

Цікавим моментом є також використання інтернет-пошуку як стратегії письма. «Ждановка. Search!» – ці ключові слова маркують поворотні точки сюжету, а сама структура книжки нагадує серфінґ результатами пошуку. Нова віртуальна дійсність неявно присутня в творі як щось звичне й органічне, що опосередковує наш процес сприйняття, але не привертає особливої уваги. «Ждановка», що поєднує різні художні сфери, є доброю нагодою поміркувати про спосіб сприйняття творчого проєкту в площині однієї/кількох дисциплін, простежити розвиток художнього твору як події, що розкриває дійсність, у якій вона постала.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Коцарев ・ Березень 2017
Cпогади про 1917–1918 роки останнього гетьмана України Павла Скоропадського перевидано в такий...
Світлана Ославська ・ Березень 2016
До збірника статтей Анатолія Дністрового ввійшли тексти, написані у 2007–2015 роках. Автора...

Розділи рецензій