Тетяна Винокурова-Садиченко. Жарт. Із життя психів

Серпень 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
130 переглядів

Львів: Кальварія, 2006.

Роман Тетяни Винокурової-Садиченко пропонує своєрідний експеримент, «жарт» із читачем та людською свідомістю, що має жанр та форму роману. Загадки та натяки авторці вдаються, а послідовність, із якою вона втілює свою творчу позицію, викликає якщо не захоплення, то принаймні здивування. Проте цікавого сюжету та чітко означених настанов творчости замало не лише для хорошого роману, але й для хорошого оповідання. Проблеми розуміння, самореалізації та осягнення світу належать до тих вічних питань, яких вистачить не на один цікавий твір. Однак авторка полишила ці питання їхньої питомої глибини, обмежившись уже добре відомими і не найкращими трактуваннями. «Дружба – це розуміння», люди «вигадали Бога, щоби спростити розуміння буття», «велике знання – це великий біль», «Бог – це сама творчість» – звучить гарно, але все це ми вже чули. Вторинність ідей та наївність їх викладу обертають роман на збірку народної мудрости або цитатник із афоризмами відомих людей. Тож читач, обізнаний бодай із незначною кількістю класичних творів художньої літератури та філософії, нічого нового в цьому тексті не знайде.

Те саме стосується стилю та мови роману, не позначених ані експериментом, ані «жартом», ані ориґінальним підходом. Авторка лише констатує, що герої зворушені, засмучені або, навпаки, веселі. З’являються фрази на кшталт «він їй взагалі подобався», «цікавий» хлопець і тут же «цікава хода»; герої весь час «усміхаються», «посміхаються» або «спалахують посмішкою», «примружуються» або «замружуються», а в перервах між цим постійно замислюються. Після жартівливої репліки авторка одразу ж додає: «це був жарт» або ж «це не був жарт» – власне, задля чого?

Текст, побудований винятково на сюжетних колізіях та інтризі, можна дочитати, долаючи відстань між станціями метра та різними кінцями міста. Але, як на мене, літератури такого ґатунку (навіть українською мовою) і так достатньо, тож хочеться чогось значно глибшого й ориґінальнішого.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Володимир Шелухін ・ Квітень 2018
Візуальний супровід тексту забезпечують світлини Валерія Мілосердова – фотографа, який здобув...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Квітень 2018
Історії, які оповідає Катерина Калитко, відбуваються у фантазійних просторах альтернативної...

Розділи рецензій