Ярослава Блек. Зелена бляшанка

Лютий 2019
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
171 переглядів

Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2017.

Ярослава Блек, вона ж Ярослава Терлецька, — загадкова авторка. В анотації до книжки зазначено: «родом з Городенки, мешкає сьогодні в Кельні, викладає, перекладає, дописує в німецькомовні та англомовні видання есеїстику, оповідання, казки. В Україні були друковані її переклади з німецької та поезія для дітей. В одному світі її знають як Терлецьку, в другому як Black. Тут спроба зібрати те роздвоєння в одну зелену бляшанку — хай буде». Варто додати, що в Німеччині нещодавно вийшло декілька дитячих книжок Ярослави Блек, а в Україні минулого року у видавництві «Discursus» побачила світ книжка Ярослави Терлецької (спільно з Галиною Петросаняк) «Різдвяний янгол». Словом, «Зелена бляшанка» — вочевидь, перша поетична книжка цієї письменниці — це зворушлива скринька із забутим і знайденим.

Чому бляшанка зелена? По-перше, цитата з Мілоша — це перший символічний ключ: «Свідомість іде гущею лаврів, гібісків, збираючи в зелену бляшанку втілення Землі». По-друге — оживлення. Все, що приходить із пам’яті, часом невиразне й сіре, а зелений дає надію на нове: життя, прочитання, силу. Пейзаж у текстах Терлецької-Блек — не тло, а дія, персонаж, і цим вона естетично близька до виразної нині в українській молодій поезії «рослинної лірики» (чимало подібного у віршах Богдана-Олега Горобчука, Лесика Панасюка, Остапа Сливинського, Леся Белея та інших). Це не романтичне захоплення стихією, це філософське розглядання та приглядання, бо часто в цих творах діє зворотний магічний принцип «те, що внизу, те і вгорі», мале розповідає про велике:

вітром занесло кульбабу

кокетує

знає що має глибоке коріння

десь у проміжку між часами.

Природа для поетки — лексикон, у якому можна знайти відповіді на безліч суспільних запитань, і такий підхід трохи близький до просвітницького принципу:

Час від часу заглядаю у вулик

і розумію, що демократія не має майбутнього.

Ми бавимося, так, і називаємо те

людським поступом,

пурхаючи над прірвою

власної жадоби.

Якби бджоли демократично вибирали

породільницю на престолі,

вони б перестали існувати цієї зими.

Не на часі і кровні прихильники маєтків у спадок.

Присвяти й цитати у «Зеленій бляшанці» — це своєрідний додаток до атласу з картами Станіславського феномена: вірш про Прохаськових Анн, гра в «би-бу-би», присвята Іздрику, епіграф із Петросаняк тощо. Авторка маркує свій простір, визначає текстові кордони, позначає важливі пункти — образки міст: Прага, Кельн, Одеса, Краків, Рим, Берлін, — їхні містичні й реальні відбитки, сповнені впізнаваних та інтимних деталей. А ще використовує німецькі означення для різноманітних понять, і цією леґендою внизу свого маршруту ніби ще раз підкреслює, що ця література твориться на межі, на гірському хребті, у роздвоєності й багатозначності.

Іще однією характерною рисою книжки є скепсис, що ставить під сумнів усе, що забирає свободу і пізнання: церковні догми (блискучий текст «Lux in arcana» про Джордана Бруна), суспільний устрій (уже цитований вище «Вулик»), війну («Постріли в траві»).

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Розділи рецензій