Ф. М. Штейнбук. Засади тілесного міметизму у текстових стратегіях постмодерністської літератури кінця ХХ – початку ХХІ століття

Червень 2009
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
219 переглядів

Київ: Педагогічна преса, 2007.

Монографія літературознавця з Криму Фелікса Штейнбука порушує вельми ориґінальну й, поза сумнівом, недосліджену тему «тілесного міметизму» в літературі. Цим поняттям (яке автор, здається, сам і вигадав) Штейнбук схрещує мімесис, як важливий принцип створення літературних текстів, та популярну нині тематику тілесности. Тіло в усіх його аспектах, на думку автора, грає велику роль у сучасних художніх творах та зумовлює (за рахунок тілесного міметизму) багато текстових стратегій, застосованих у цих творах.

Для підтвердження своїх теоретичних конструкцій Штейнбук бере за матеріал 22 відомі романи сучасних авторів з Росії, України, Польщі, Чехії та Сербії (серед яких Пєлєвін, Ліпскеров, Андрухович, Забужко, Кучок, Кундера, Павич) і залучає також твори десятків найрізноманітніших філософів, що їх автор залюбки і часто цитує. Особливо виразно видно вплив таких російських інтелектуалів, як Міхаіл Ямпольський і Валєрій Подороґа.

Маючи таку потужну базу і спираючись передусім на суто філософські концепції, Штейнбук і своє дослідження проводить відповідно до філософських аспектів теми. Тому чотири розділи книжки розповідають про онтологію, феноменологію, антропологію та епістемологію тілесного міметизму. Крок за кроком літературознавець розбирає такі явища, як серце, пам’ять, сон, дзеркало, голос, погляд, стать, дотик тощо, віднаходячи їхній вплив на текстові стратегії обраних романів. А завдання роботи сам автор убачає в поверненні до наукового обігу поняття мімесису та запровадження нового – тілесного міметизму.

Важко сказати, наскільки ймовірним є виконання такого завдання. Штейнбук пише досить складною мовою, що утруднює розуміння його концепцій. Так само і цитати, якими він раз по раз вельми самовпевнено «беззаперечно доводить» слушність своїх тверджень, всуціль парадоксальні, метафізичні й туманні. Втім, це аж ніяк не спростовує цінність авторових гіпотез. Монографія цікава вже тим, як у ній поєднано літературознавство та суто філософські й абстрактні теорії. Також не можна не відзначити посиленої уваги до сучасної російської літератури та філософії, що нечасто трапляється в українських працях. І хоч застосовані в книжці підходи здебільшого спекулятивні та суперечливі (особливо сумнівною видається така собі «еволюційна епістемологія», яку активно використовує автор в останньому розділі), сама тематика та її дослідження в Штейнбука роблять цю книжку цікавим і непересічним явищем.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Катерина Девдера ・ Березень 2017
Знаний німецький письменник Алоїз Принц є автором низки життєписів, зокрема Германа Гесе, Франца...
Катерина Девдера ・ Серпень 2016
Нове видання есеїв Віри Агеєвої, однієї з провідних дослідниць української літератури ХХ століття...

Розділи рецензій