В’ячеслав Шнайдер. Записки сільського єврея

Жовтень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
370 переглядів

Івано-Франківськ: Тіповіт, 2010.

В’ячеслава Шнайдера зараховують спільно з Валерієм Шевчуком, Володимиром Даниленком, Євгеном Концевичем до так званої «житомирської прозової школи», об’єднаної не тільки територіяльно, а й манерою письма. Чи справді це так і чи доцільно говорити про «житомирський феномен» (подібно до «станіславського»), покаже час. Але звірятися однаково доведеться за прозою цих авторів, зокрема і збіркою оповідань «Записки сільського єврея» В’ячеслава Шнайдера.

Перед тим, як вийти окремою книжкою, ці оповідання вже приходили до читача в сатиричній антології «Опудало» (1998), тож із деякими текстами він знайомий.

Кожен твір у збірці є легким для читання, вдало підсмаченим іронією, а подекуди і сатирою. Центральними постатями, що ведуть свого читача сільською місцевістю з усіма її принадами (йдеться про «український провінційний космос: де меткі школярики затискують однокласниць, які пронизливо і задоволено верещать, де вісімдесятирічні бабусі провокують на зґвалтування…»), є молодий єврей-учитель, журналіст Ігор Лупцишин та інші «шукачі правди та жіночих спідниць».

Прийом надання творові форми мемуарів не є новим у літературі. Проте всерйоз цей метод із його ефектом містифікації авторства сприймати не можна, це радше сповідь молодого вчителя-єврея російської мови та літератури, крізь яку можна відстежити фраґменти авторової біографії. У селі Бички герой зустрічає законсервованих у радянській парадигмі директора й учителів, схиблених діда Міттерана і бабу, на квартирі яких він мешкає, і неконтрольованих учнів. Цікаво, що час подій доволі розмитий: не знати, чи це радянська епоха, чи сучасна. Таке заміщення часових і культурних рамок указує на принципову зцементованість історії.

Виразно накреслено у Шнайдеровій збірці й притаманні «житомирській школі» (зокрема Валерієві Шевчуку) фантасмагоричну і ґротескову лінії. Маги, відьми, чиновники, дивакуватий журналіст Лупцишин, патетичний поет Поліщук, Дід Мороз, серцеїдки Карина та Оксана – химерні дійові особи для химерної дії у дусі театру абсурду (фейлетон-феєрія «Ніч перед Різдвом у місті Ж»).

Не менш загадковим є цикл оповідань «Містика», де головний герой крізь епоху розмовляє зі своїм фантомом, закоханим у Маркса та індійську філософію. Способом зламати зачароване коло подій та вічного самопошуку стала для героя доленосна зустріч із першою дівчиною. Парадоксальне поєднання реального та сюрреального, профанного та сакрального, зрозумілого й абсурдного додає особливого виміру Шнайдеровим оповіданням, вмонтовує їх у традицію романтизму і навіть ґотичного роману.

Через пригоди персонажів представлено стереотипне бачення українцями євреїв і навпаки. Подекуди письменник аж надміру наголошує цю змітологізовану проблему: мовляв, «тато», «мама» і «жид» – три перші слова, які опановує українська сільська дитина. Проте всі міти і кліше поступово, від першої сторінки й до останньої, розвінчуються у тонкому авторовому письмі, і заради цього й варто почитати цю збірку.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Квітень 2018
Історії, які оповідає Катерина Калитко, відбуваються у фантазійних просторах альтернативної...
Мар'яна Рубчак ・ Лютий 2017
Роман Богдана Бойчука багатий на поетичні образи. Він водночас надзвичайно чуттєвий (секс у ньому є...

Розділи рецензій