Григорій Грабович, Олесь Федорук, Ніна Шамата, Олександр Боронь, Тамара Гундорова, Василь Задорожний. Записки Наукового товариства ім. Шевченка в Америці: нова серія, том 1

Червень 2018
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
76 переглядів

Головний редактор серії Григорій Грабович; редактор тому Олесь Федорук. Нью-Йорк, 2017, 256 с., іл. вкл. ISSN 2473–3962

«Записки НТШ-А: нова серія» є продовженням «Записок НТШ», що були засновані у Львові 1892 року, виходили там відносно реґулярно аж до 1939 року, а потім перенеслися до США, де виходили від 1953 до 2001 року. Перший випуск нової серії присвячено патронові Товариства Тарасові Шевченку.

У вступному слові головний редактор періодика Григорій Грабович оглядає історію «Записок», зазначаючи, що нове видання покликано оперативно фокусувати увагу на питаннях українознавства і робити це на якнайвищому науковому рівні. Тут також вміщено англомовну статтю Грабовича «Архетипи Шевченка».

Розділ «Статті» відкриває дослідження Ніни Шамати «Українське поетичне послання першої половини ХІХ століття: генеза і типологія». Аналізуючи ліричний жанр, що втілює ситуацію спілкування автора з реальним чи умовним адресатом, авторка зосереджується на ранніх поезіях Петра Гулака-Артемовського, бурлескному вірші Степана Писаревського та широкому спектрі послань у Шевченковій творчості.

Дві статті – «Цивілізаційні проєкти Тараса Шевченка: Кобзар Дармограй, фемінізм і хуторянство» Тамари Гундорової і «Твори німецької літератури в інтертексті Шевченкових повістей» Олександра Бороня – під різними кутами досліджують проблематику Шевченкових повістей. У центрі уваги Гундорової – авторська маска кобзаря Дармограя. Спираючись на доробок Сергія Єфремова, Олександра Білецького та Григорія Грабовича, авторка доводить, що завдяки цій «масці» Шевченко окреслює нову культурно-освітню програму та шлях до неї через емансипацію жінки-матері й розвиток хутірської культури, що, власне, означало переформатування малоросійської еліти. Боронь віднаходить у повістях численні поклики на твори Шилєра й Ґете, а також ситуативні згадки про Вульпіуса, Коцебу та Екартсгавзена, доводячи, що всі вони разом ґенерують у Шевченкових повістях потужне семантичне поле.

У статті «Проблема автоцензури в романі Куліша “Чорна рада”» редактор-упорядник цього тому «Записок» Олесь Федорук пропонує подивитися на «Чорну раду» як на метатекст, що його автор зреалізував у двох, українській та російській, версіях, зауважуючи, що текстологічний аналіз відкриває нові можливості адекватного трактування закладених у романі ідей.

У «лінґво-літературознавчих причинках» Василя Задорожного «До інтерпретації Шевченкової поеми “Гайдамаки”» йдеться про публікаційні «пригоди» одного Шевченкового рядка з «Гайдамаків» («Яремо! Герш-ту, хамів сину?»), а також про можливе «розшифрування» фрази гайдамаки «Ну, нехай стара в’язне, більше м’яса буде». Опонуючи поширеній думці про брак самоіронії у Шевченка, Роман Трифонов і Ганна Яновська у статті «Мовні засоби самоіронії в листах Шевченка» простежують її функціональні особливості (психологічний захист, етикетно-корекційну функцію) та визначають її найпоширеніші мовні засоби (стильові зсуви й контрасти, уживання іностильових або іншомовних слів).

У розділі «Матеріяли» Олесь Федорук подає власну розвідку «Улюблені пісні Шевченка в записах Куліша (нові матеріяли)», а також публікує щедро ілюстроване рідкісними світлинами дослідження Володимира Яцюка (13.07.1946–02.05.2012) «Раритети збірки Плацендара: спроба атрибуції» з підготовлюваної до посмертного видання у «Критиці» монографії «Тарас Шевченко і світ фотографії».

Об’єктами джерелознавчого дослідження Віктора Дудка «Із нових розшуків про Шевченка» (також опублікованого посмертно), що відкриває розділ «Miscellanea», є віршоване послання Ніколая Курочкіна до Шевченка та декілька інших документів. Причинок Юхима Меламеда «Із коментаря до “Шевченківського словника”» подає додаткову інформацію про Тетяну Волховську, Фелікса Волховського та Тадеуша Чацького.

Наприкінці тому вміщено рецензію Роксани Харчук на друге видання монографії Станіслава Росовецького «Шевченко і фольклор» («Критика», 2015) і некролог видатному джерелознавцеві й текстологу Віктору Дудкові (12.12.1959–04.06.2015), а також хроніку діяльности західних українознавчих осередків у 2015-му – першій половині 2016 року.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Коцарев ・ Лютий 2018
Беззаперечним центральним матеріялом випуску є фраґмент книжки спогадів письменника, критика,...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій