Макс Щур, Тамаш Гриб та інші. Запісы Беларускага інстытуту навукі й мастацтва. Том 35

Липень 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
270 переглядів

Нью-Йорк — Менск: 2012.

Темою чергового тому «Запісаў БІНіМ» є білоруська література як цілісне явище. Звісно, передусім ідеться про літературу білоруського зарубіжжя, бо тема білоруської еміґрації у літературно-мистецькому, історичному й політичному аспектах традиційно є центральною для щорічника.

Розпочинає том розлога критично-біографічна розвідка Макса Щура про білоруського поета Міхася Кавиля, одного з патріярхів білоруського письменства в еміґрації і чи не найстарішого живого білоруського літератора у світі (у грудні 2015-го йому виповнилося 100 років). Стаття багато в чому має «підсумковий» характер, без заглиблення в окремі аспекти творчости поета, але дає змогу зорієнтуватися в його письменницькому доробку. Продовжує тему публікація листування Міхася Кавиля з літературознавцем та істориком Антоном Адамовічем за 1954– 1958 роки з архіву БІНіМ, яку підготував Ціхан Чарнякевіч. Майже пів сотні сторінок листів містять інформацію про літературне життя білоруського зарубіжжя середини 1950-х років — одного з найнасиченіших періодів його історії.

Історичний блок представлено передруком двох статтей білоруського політика Тамаша Гриба, написаних у 1930-х роках. Перша з них — «Що таке націонал-демократизм?» — на багатому фактичному матеріялі оповідає про національні ухили в КП(б)Б і КПЗБ (у білоруському контексті назву «націонал-демократизм» можна сприймати як аналог українського «націонал-комунізм», бо саме «націонал-демократами» у БСРР/БРСР називали «ухильників», які виступали за білорусизацію). Другу статтю присвячено походженню герба «Погоня». Продовжує тему передрук короткої оглядової статті Антона Адамовіча про репресії совєтської влади в Білорусі, вперше опублікованої 1946 року.

Редактори вмістили в том передрук дошкульного фейлетону письменника-еміґранта Юрки Віцьбіча «Цвірінькає сіренький горобчик», написаного 1966 року. На прикладі Станіслава Шушкевіча (батька Станіслава Шушкевіча-молодшого, першого голови Республіки Білорусь) автор наголошує низькопробність і сервільність творів окремих білоруських радянських поетів. Продовжує літературну тему вірш-спогад Зьмітра Віталіна про літературознавця й критика, а на ранньому етапі творчости — поета, Уладзіміра Сядуру з нотаткою Віктара Жибуля про першого з них (попри довге життя, Віталіна в останні десятиріччя перед смертю забули настільки, що в довідниках про нього почали писати як про «зниклого безвісти» або загиблого під час війни).

Том продовжує історичний блок з уривками зі споминів і листами Міхася Кавиля, Аляксандра Яцевіча й Валера Навіцького до Юрки Віцьбіча, що їх цей письменник і публіцист планував використати у перевиданні свого magnum opus — книжки «Антибільшовицькі повстання і партизанська боротьба в Білорусі». У цій же частині вміщено спогади Францішка Кушаля про перші дні Другої світової війни, які автор провів у польській армії, а також бібліографію його статтей у наймасовіших білоруських еміґрантських газетах «Бацькаўшчына» і «Беларус». Інтерес зацікавлених історією білоруської літератури привернуть листи Лариси Геніюш до Наталлі Арсеннєвої (1944 рік) із архіву БІНіМ.

Не зовсім зрозумілою є потреба публікації конспективної «хронології» розвитку білоруської музики музикознавця і композитора Алеся Карповіча, натомість цікавою є бібліографія його праць і перелік музичних творів — цей митець є автором музики до білоруських та українських пісень.

Ціхан Чарнякевіч друкує коротку добірку листів Васіля Бикава до Вітавта й Зори Кіпель, а також опис епістолярних матеріялів із фонду поета-еміґранта Масея Сядньова в Білоруському державному архіві літератури й мистецтва.

Віялета Кавальова публікує за автографом білоруський переклад «Ревізора» Миколи Гоголя, що його 1943 року виконав Антон Адамовіч. Німецький славіст Норберт Рандау друкує бібліографію німецькомовних публікацій творів класика білоруської літератури Максіма Багдановіча й праць про нього, а Лявон Юревіч — статтей про Багдановіча в газетах «Бацькаўшчына» і «Беларус». Продовжує том нотатка Юревіча про одне з найпомітніших явищ у післявоєнному літературному житті білоруської еміґрації — літературно-мистецький журнал «Шыпшына» — і листи Юрки Віцьбіча до Янки Юхнавця про справу видання часопису та бібліографію всіх текстів, вміщених у ньому протягом п’яти років існування. Особливий інтерес викликає зміст підготованого до друку, але не опублікованого, десятого номера журналу (1951).

Макс Щур пропонує огляд публікацій на білоруську тематику в чеському журналі «Slovanský přehled» у 1925–1938 роках і добірку перекладів статтей із цього видання. Юри Бабіч аналізує роль колористичної лексики у творах Наталлі Арсеннєвої, а Арнолд Макмілін розглядає літературні взаємини між Васілем Бикавим і Ригором Барадуліним (ця стаття британського білорусознавця — єдина англомовна публікація випуску). Завершує том традиційний розділ рецензій.

Розділ: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Коцарев ・ Березень 2017
Cпогади про 1917–1918 роки останнього гетьмана України Павла Скоропадського перевидано в такий...
Євгенія Гринь ・ Серпень 2016
Прозові твори у цьому числі часопису – це три різні погляди на свій народ і свою країну «зі сторони...

Розділи рецензій