Лявон Юревіч, Навум Галяшевіч, Генадзь Сагановіч.... Запісы Беларускага інстытуту навукі і мастацтва

Лютий 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
122 переглядів

Том 32
Нью-Ёрк, Менск: 2009.

Темою чергового тому «Запісаў БІНІМ» стала література тревелогів, тобто подорожніх нотаток і спогадів про мандри в історії білоруської культури. Сам цей жанр (переважно документальний, але часто з виразним використанням різноманітних художніх тропів та заміною реальних імен на вигадані) віддавна широко представлено в білоруськомовній літературі, однак комплексного аналізу цього явища та збірки матеріялів такого штибу, яка дозволила би сформувати уявлення про місце й роль жанру, досі не існувало.

Відкриває том – після короткої загальної редакційної передмови – аналітична розвідка Лявона Юревіча про історію білоруської подорожньої літератури, у якій подано основні етапи її розвитку: ранню паломницьку літературу, більш-менш досліджену в минулому як окремий жанр, друковані в еміґраційній пресі нотатки з мандрів білоруських еміґрантів світом протягом ХХ століття і, зокрема, в повоєнний час із особливим наголосом на джерельній цінності такого роду текстів, а також епізодичні записи їхніх вражень від поїздок до БССР у 1960–1980-х роках (сплеск публікацій-звітів із подорожей до материкової Білорусі, що цілком закономірно, стався після розпаду Совєтського Союзу). Згадані в цьому огляді численні тексти тревелогів можуть стати непоганим орієнтиром для дослідника історії білоруської еміґрації загалом.

Після цього в розділі «Тексти» представлено ще два дослідження. Перше з них – літературознавча розвідка Навума Галяшевіча «Тревелог Уладзіміра Дудзіцького», у якій аналізується мотив блукання світом цього поета в часи ув’язнення, заслання та еміґрації, як його можна простежити в його творах із накладанням на віхи його біографії. Друге – нарис Еміля Цявловського з історії білоруської діяспори в Арґентині, предмет якого лише віддалено стосується теми тревелогів, хоч і становить певний інтерес, зокрема, для українського читача: наведений у публікації фактаж досить цікаво порівняти з долею українських громад у Латинській Америці.

Наступний розділ («Архівалії: подорожні нотатки») містить три матеріяли: добре відомий читачам «Критики» Генадзь Сагановіч підготував білоруський переклад фраґментів подорожніх записів німецького мандрівника кінця XVI століття Самуеля Кіхеля, у яких ідеться про Гродно та Вільнюс; надруковано уривки з подорожнього щоденника білоруської повоєнної еміґрантки Зори Кіпель із враженнями від мандрівки на Аляску 1975 року; а також «Монастирський щоденник» Лявона Юревіча – його нотатки про місячне опрацювання архівів та книгозбірні російського православного монастиря у Джорданвілі з колоритними описами повсякденного побуту в обителі.

Розділ «Архівалії: Епістолярії» містить підготовлену Лявоном Юревічем і Наталлею Гардзієнкаю публікацію кількох подорожніх листів білоруських повоєнних еміґрантів (Марияна Караневського, Сцяпана Шнека та інших), які дають уявлення про повсякдення колишніх ді-пі у Новій Зеландії, Венесуелі, Італії, на Мадаґаскарі тощо. У цьому ж розділі надруковано підготовлене Аляксандром Адзінцем інтимне листування письменниці Вольги Таполі та відомого прозаїка і критика Хведара Ілляшевіча, а також присвячені йому поезії Таполі; публікація відкриває читачам картину повсякдення білоруських еміґрантів у таборах ді-пі 1947–1948 років та їхнього внутрішнього світу. Мемуарний розділ представлено публікацією спогадів білоруського громадсько-політичного діяча, певний час – посла до Сейму Другої Речі Посполитої Аляксандра Стагановіча (їх підготував до друку та супровів передмовою Алєсь Пашкевіч).

У художньому розділі вміщено напівнарис-напівесей Антона Адамовіча (Д. Забрамського) «Несентиментальна подорож», водевіль Авгена Ковалевського «Гості з Тунісу» про життя в таборах ді-пі, а також нарис Павля Касцюкевіча «Очевидець (Із серії “Ізраїльський щоденник”)». У рубриці «На марґінесі» надруковано нарис Макса Щура «Великий невдаха» про життя і творчість російськомовного письменника-еміґранта Вячаслава Разумовіча-Хмари.

У наступних традиційних для щорічника розділах представлено низку цікавих джерельних публікацій. Це стосується власне рубрики «Публікації» (тут надруковано добірку невідомих документів про діяльність організацій білоруського комбатантського руху після Другої світової війни зі вступною статтею Юрия Грибовського), а також розділу «Архіви» (публікація факсиміле автографу циклу віршів Янки Купали «Безназов’я» з архіву БІНІМ, що нині зберігається в Нью-Йоркській публічній бібліотеці, стаття Лявона Юревіча «БІНІМівська купаліяна», студія Янкі Запрудніка «До загадки державного архіву БНР у Міколи Абрамчика» та опис особистого архіву відомого діяча білоруської еміґрації Дзьмітрия Касмовіча). У статті Зміцера Савки йдеться про мову в листуванні білоруських еміґрантів і про кілька листів діячів БІНІМ 1970-х років на тему мовного редаґування видань цієї інституції.

У цьому томі «Запісаў» розпочато рубрику «Віртуальний архів БІНІМ», де знайшлося місце для бібліографії публікацій на тему художніх виставок, музейної, бібліотечної та архівної справи в часописах «Беларус» та «Бацькаўшчына». Завершує видання розділ рецензій.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Максим Карповець ・ Червень 2017
Число присвячено розмаїтим вимірам солідарности: від ґендерних проблем до субкультури футбольних...
Богдан Завітій ・ Вересень 2016
«Стамбул не став справжньою батьківщиною для моїх батьків. Вони ніколи не почувалися в цьому місті...

Розділи рецензій