Галина Корбич. Захід, Польща, Росія в літературно-критичному дискурсі раннього українського модернізму. Вибрані аспекти рецепції

Грудень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
118 переглядів

Poznań: Wydawnictwo Naukowe UAM, 2010.

Польська дослідниця українського походження воліє, слідом за Тамарою Гундоровою, говорити саме про ранній український модернізм, який для неї завершується діяльністю «Молодої музи» та «Української хати». Цей модернізм постає у книжці не так плодом літературної творчости, як витвором критиків, хоча багато хто з них були також письменники та поети: Леся Українка, Микола Євшан, Микола Вороний, Микита Шаповал, Гнат Хоткевич та інші. Критики першими здійснювали літературну рецепцію, вони ж відбирали здобутки західного модернізму і намагалися вкорінити їх в український ґрунт, і саме вони аналізували літературні наслідки таких запозичень.

Говорячи про появу модернізму, Галина Корбич відтворює загальноевропейський культурний контекст доби fin de siècle: «бунт проти розуму», «переоцінка цінностей», «антипозитивістський поворот», психоаналіз і «філософія життя» з їхніми ірраціоналізмом, інтуїтивізмом, волюнтаризмом, суб’єктивізмом та індивідуалізмом. Але при цьому, на жаль, забуває про поширення на зламі століть соціялістичних ідей. А тим часом саме соціялістичні вподобання багатьох українських модерністів і обумовили їхню парадоксальну схильність до некритичного засвоювання художніх і ціннісних здобутків свого ідеологічного опонента – народництва.

Завдання сформувати нову літературну модель, яке поставили собі ранні українські модерністи, вплинуло на їхнє сприйняття досвіду Заходу, а особливо сусідів – Польщі та Росії, – та на критичний відбір ідей для засвоєння. Приміром, Іван Франко відкидав декаданс, пересиченість і занепад (часто уявні) західноевропейської літератури та авторів «Молодої Польщі», а Микола Євшан – західний «масовізм». Натомість у польській літературі українських модерністів приваблювала увага до національної ідентичности, а в російській – реалізм і свободолюбство.

Якщо західноевропейські модерністи були переважно космополітами, то українські модерністи переймалися насамперед захистом своєрідности власної літератури від впливів сильніших, насамперед імперських, культур. Але, на відміну від 1920–1930-х років або нинішнього часу, раннім українським модерністам, зауважує авторка, більше йшлося «про визволення не від колонізаторів, а від колонізованости» – від почування несамостійности та вторинности. Зрештою, їм удалося звільнитися від накинутої ззовні духовної залежности і водночас уникнути культурної замкнености, а відтак і провінційности. Тож, намагаючися витворити «український естетичний відповідник» европейського модернізму, ранні українські модерністи, підсумовує Галина Корбич, вибрали не «прозахідну» і не «проросійську», а «пронаціональну» позицію.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Катерина Девдера ・ Березень 2017
Знаний німецький письменник Алоїз Принц є автором низки життєписів, зокрема Германа Гесе, Франца...
Катерина Девдера ・ Серпень 2016
Нове видання есеїв Віри Агеєвої, однієї з провідних дослідниць української літератури ХХ століття...

Розділи рецензій