Олександр Івашина. Загальна теорія культури. Навчальний посібник

Лютий 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
383 переглядів

Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008.

Олександр Івашина бачить свій навчальний посібник «артикульованою читанкою з курсу загальної теорії культури», а себе називає автором досить обережно, вважаючи доречнішим самоокреслення як лектора (і тоді подані у книжці матеріяли є такими собі «партитурами» до лекцій), або навіть «DJ’я», що «компонує різноманітні “семпли” гуманітарного знання». Все це закономірно пов’язується із діягностикою стану сучасної культурології: «Сьогодні від культуролога більше не вимагається віднаходити і виражати якесь загальне знання, загальну теорію, а радше організовувати його». Саме через це посібник є своєрідною ґалереєю ретельно дібраних дослідників, ідей та інтерпретацій, і навіть ілюстрацій до кожного розділу, які, можливо, не так ілюструють матеріял, як налаштовують на його сприйняття.

Надзвичайно важливими є перші частини посібника, де розглянуто загальні метатеоретичні проблеми, які, в суті речей, ставлять смислові орієнтири для розуміння наступних тем курсу. Такими проблемами є визначення місця гуманітаря на території культури, окреслення самої цієї території, а також розгляд особливостей інтерпретації після лінґвістичного повороту в філософії. Зокрема, Олександр Івашина аналізує такі питання, як сучасне розуміння знання, теорії, концепту, категоричний імператив і кредо гуманітаря, який має намір вивчати культуру, демонструє взірцеві приклади для дослідників (таким взірцем для гуманітаря, на авторову думку, є фігура Фридриха Ніцше). Щоби показати особливість окреслення топології культури, автор звертається не лише до культурології, а й до сучасної політичної філософії (згадуються Юрґен Габермас, Карл Шміт, Антоніо Неґрі), критичної теорії (Теодор Адорно, Вальтер Беньямін, Герберт Маркузе) чи соціяльної теорії (Еміль Дюркгайм, П’єр Бурдьє).

Подальший виклад матеріялу відображає логіку курсу. Івашина фокусує увагу на таких проблемах, як несвідоме в культурі, міт та ідеологія, сакральне, афект, час, тіло і тілесність, форми виключення в культурі, сміх, іронія та гумор. Доповнює виклад програма курсу «Загальна теорія культури», що його автор читає в Національному університеті «Києво-Могилянська академія».

Навчальний посібник Олександра Івашини має виразно пропедевтичний характер – він не є якимсь завершеним розглядом теми (і, зрештою, не претендує на це), але пропонує своєрідний вступ до тієї чи тієї проблеми в теорії культури, вказуючи на авторів і теорії, які допоможуть розібратися. Для декого може вистачити вступу, і навчальний посібник свою роль – познайомити із загальними проблемами теорії культури – досконало виконує; для інших це може бути лише початок мандрівки територією теорії культури, і книжка «Загальна теорія культури» придасться їм як путівник.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Дмитро Шевчук ・ Червень 2018
Головними в книжці є три взаємопов’язані твердження: по-перше, ми живемо в епоху революційних змін...
Віктор Іщенко ・ Квітень 2017
Нову книжку філософа Тараса Лютого присвячено Фридрихові Ніцше. Це перше такого масштабу українське...

Розділи рецензій