Фрідріх Вайдахер. Загальна музеологія

Квітень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
974 переглядів

Львів: Літопис, 2005.

Праця австрійського музеолога й активного музейного консультанта світового масштабу Фридриха Вайдахера, видана в перекладі Василя Лозинського, Ольги Лянг і Христини Назаркевич, означена як посібник. Відповідну дидактичну функцію книжки підкріплено тривіяльною, підкреслено академічною назвою, докладно структурованим і раціоналізованим змістом, лаконічністю викладу матеріялу, яка, втім, не шкодить інформаційній місткості; зрештою – операційністю. Послуговуючися цією книжкою, справді можна здобувати фах і підвищувати кваліфікацію.

Однак пряме і послідовне застосування викладених у книжці практичних порад і пропозицій (від принципів селекції музейних предметів, організації музейного менеджменту до особливостей музейних будівель, освітлення, системи охорони та розрахунку необхідної кількости пісуарів) може наштовхнутися на один маленький нюанс: відсутність музейної установи, яка більш-менш повно відповідала б означеним у праці критеріям. Отже, йдеться про те, що за ідеальну музеологію дидактичною поверхнею проступає полемічний змістовий шар. Хоча автор наголошує, що до «первинних завдань книги не належала теоретична дискусія», саме в цій площині максимально розкривається евристичний потенціял видання. Це випливає вже з авторового означення предмету музеології, де акцент переноситься з музеїв (як певної організації) та музеальної діяльности на музеальність, потрактовану як «особливе ставлення людини до реальности». Тобто на прикладі праці Вайдахера маємо справу з антропним поворотом у музейництві, коли й суто теоретичні, системні аспекти набувають додаткової інструментальности. Для української музейної справи це має особливий сенс, адже її оздоровлення може розпочатися лише зі зміни свідомости працівників цієї сфери й особливо її керівників. До речі, завдяки Вайдахеровій праці інтелектуальний тезаурус України має шанс збагатитися на синонімічний ряд нових понять, похідних від слова «музей»: «музеалія», «музеальний феномен», «музеальна справа» (її, на відміну від звичнішої «музейної справи», потрактовано як «сукупність ідей, речей, установ та процесів, які стосуються музеальности»). Ці та чимало інших понять і дефініцій автор зібрав для чіткого й однозначного витлумачення у ґлосарії, який становить окремий розділ книжки. Велику цінність для читачів матиме й 49-сторінковий перелік літератури.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Дмитро Шевчук ・ Грудень 2017
Книжка представляє результати дослідження феномену гібридної війни Росії проти України, що його...
Олена Дядікова ・ Червень 2017
Процес відновлення довіри, вузьких і широких сфер відповідальности й усвідомлення власної автономії...

Розділи рецензій