Упорядники Владислав Верстюк, Віталій Скальський, Ярослав Файзулін. Юрій Тютюнник: від «Двійки» до ҐПУ. Документи і матеріали

Жовтень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
171 переглядів

Київ: Дух і Літера, 2011.

Документи, вміщені у збірці, походять із власного архіву Юрія Тютюнника. Коли після поразки визвольних змагань радянська влада розпочала боротьбу з політичними противниками, які опинилися у вимушеній еміґрації, ҐПУ, аби виманити їх із-за кордону, заходилося створювати фіктивні підпільні організації. Колишній сотник Григорій Заярний, виступаючи від імені такого чекістського витвору («Вищої військової ради»), переконав генерал-хорунжого армії УНР приїхати в Україну. Після арешту Тютюнника його папери потрапили до ҐПУ і збереглися в Галузевому державному архіві Служби зовнішньої розвідки України, а 2009 року, коли разом з іншими матеріялами українського визвольного руху міжвоєнних років їх було розсекречено указом президента Ющенка, вони стали доступні дослідникам.

У вступі «Драма Юрія Тютюнника в світлі нововиявлених документів» Владислав Верстюк подає коротку історію цих документів, стислу біографію українського генерала, акцентує увагу на його поверненні в Україну, аналізує найважливіші документи збірки. Основний корпус опублікованих документів складає листування (понад 200 листів самого Тютюнника і до нього), хронологія охоплює 1921–1929 роки. Упорядники розподілили їх у шість розділів, кожен документ прокоментовано у примітках. У першому та другому зібрано листування Юрія Тютюнника часів його перебування в Польщі та Румунії – з міністрами УНР, військовиками, видавцями, з рідними та друзями.

Більшовики звільнили Тютюнника з-під арешту й намагалися його використати. Від липня 1923 року до нового арешту в 1929 році він мешкав у Харкові під суворим наглядом, писав про визнання радянської влади на Україні і закликав повертатися з еміґрації. Влаштував переїзд із Польщі через Румунію своєї дружини з маленькими донечками – їхня доля після розстрілу Тютюнника невідома. Листування цього періоду зібрано в третьому і четвертому розділах.

П’ятий розділ містить оперативні документи ЧК-ҐПУ, що стосуються «виведення» генерала Тютюнника до УСРР. У шостому надруковано статтю О. Кобця «Вертайтесь додому (історія долі Ю. Тютюнника)». Йдеться передусім про спогади Григорія Заярного. Наприкінці вміщено перелік документів і матеріялів, іменний та географічний покажчики, ілюстрації.

На жаль, упорядникам не вдалося уникнути фактологічних помилок. Юрій Отмарштайн загинув у таборі Щепіорні, а не Стшалкові [35], а Юзеф Пілсудський, який нібито «закінчив медичний факультет Віденського університету» [282], насправді провчився рік на медичному факультеті Харківського університету.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Редакція Критики ・ Лютий 2018
Книжку з пера чільної дослідниці ранньомодерної історії України присвячено колоритній постаті...
Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Оповідачка дискутує з героями, коли в їхніх версіях подій з’являються розбіжності. У...

Розділи рецензій