Елена Чуковская, Галина Чурак. Илья Репин, Корней Чуковский. Переписка 1906–1929

Грудень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
622 переглядів

Москва: Новое литературное обозрение, 2006.

Хоч як парадоксально це виглядає, Ілья Рєпін із листування з молодшим сучасником Корнєєм Чуковським постає як мало знаний художник, особливо в пізній період його творчости, коли він відійшов від традицій «передвижництва» і вдався до художнього експериментаторства. Одна з його останніх картин українського циклу «Гопак» уповні оприявнює його шукання вбік від монументального живопису до складних кольороозначень. Чуковський в одному з листів нервово відкидає усталений стереотип «Рєпін – реаліст», указуючи на витончене вміння художника передавати фарбами складні «музичні відчуття».

Цікавим є мистецький діялог між митцями різних поколінь, а часто й уподобань. По-новому увиразнюється постать Корнєя Чуковського – блискучий стиліст, який добре розуміється на тонкощах мистецтва, має за обов’язок опікуватися Рєпіним, знайомити його з усіма тенденціями сучасного для нього мистецького життя, обговорювати долі тих художників, яких нова держава, попри їхній хист і вагомість, полишила напризволяще. Чуковський переймається долею митців, захищає їхні родини, в листах до Луначарського вимагає для них державної підтримки. Рєпін для Чуковського – єдиний художник, котрого прийняли модерністи, художник, стихія якого – «несвідома поезія потворно-тваринних рухів потворно-тваринного тіла».

В листах Ільї Рєпіна переважають побутові переживання, вивіряння та розрахунки, бідкання щодо власних упереджень, неприйняття всього, що зоветься експериментом, модернізмом і відсутність самої потреби побачити світ очима іншої епохи, хай чужої за духом, але вибухової за суттю й яскравістю самопошуку та самотворення.

Із листування бачимо, як поволі згортається художнє експериментаторство в радянській Росії, замінюється авторитетністю чиновників від мистецтва. У такій атмосфері губиться потреба живого спілкування. І для відірваного від батьківщини Рєпіна, і для затиснутого в лещата системи Чуковського листування було вкрай важливе, воно не лише ставало символом довголітньої міцної дружби, а й чи не одиноким справжнім виявом внутрішнього життя.

Головна інтриґа в листуванні – заходи довкола повернення Рєпіна до радянської Росії. Йому не раз це пропонували, навіть і чільні радянські посадовці рівня Луначарського та Ворошилова, проте фальш усих тих намагань засвідчив арешт доньки, яка залишилася жити в Росії.

У книжці подано листи Ворошилова до Рєпіна, сповнені цинізму й прагматичної намірености, а також описано складну інтриґу довкола вписування постаті митця в радянську художню парадигму. Також у виданні представлені статті Чуковського про Рєпіна. Є версія, нібито саме Чуковський усіляко відмовляв художника від наміру повернутися на батьківщину. Рєпін так і не повернувся. Чуковський прожив складне внутрішньо трагічне життя. Лишилися листи як свідчення, як досвід і людської слабкости, і людської величі.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Сидор-Гібелинда ・ Червень 2018
Сказати, що авторка «в матеріялі», – не сказати нічого. Вона довгі роки спілкувалася із цими «...
Яна Примаченко ・ Листопад 2017
Книжка є не просто антологією життя і творчости видатного митця. Вона кидає світло на цілу епоху в...

Розділи рецензій