Волинь 1943. «Ї», № 74, 2013

Січень 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
465 переглядів

Чи можливо вибачити іншим, знайти об’єктивну правду, сформувати спільне поле для історичної пам’яті — це головні теми часопису, присвяченого Волинській трагедії.

Вже у вступній статті Тарас Возняк звертає увагу на складність остаточної, тим паче об’єктивної оцінки події, якій уже сімдесят років (на момент виходу часопису), адже «все менше очевидців трагедії і все більше спекулянтів». Перешкоджають, ламаючи хиткий міст порозуміння (і водночас додають імпульсу), «патріотичні» настрої в Україні й Польщі. Возняк наполягає: Україна має визнати, що Волинська трагедія — це різанина. Особливо вразила головного редактора позиція (чи її відсутність) Митрополита Римо-Католицької Церкви в Україні Мечислава Мокшицького, який замість шляху любові та примирення, про що говорить Адам Міхнік і загалом християнство, вирішив капітулювати. Безумовно, така «позиція» — шлях в нікуди, особливо для тих, хто чекає голосу лідера чи будь-кого, хто припинить безконечне з’ясовування стосунків на кістках загиблих.

Боґуміла Бердиховська розпочинає з того, що в Україні складна ситуація з демократією, а отже, і з діялогом. Дослідниця говорить про час, коли Янукович зробив російську мову другою державною і ввів закони, що віддаляли Україну від цивілізованого світу. Волинська трагедія для неї — більше політична, ніж історична проблема. Звісно, історикиня свідома того, що без скрупульозної історичної процедури неможливо говорити про жодну фактичність трагедії, але авторці важливо наголосити ситуацію компромісу, діялогу, насамперед можливого завдяки політикам. Так чи так, Бердиховська є чи не найбільшим українським адвокатом у питанні історичної пам’яті, як наголошує Адам Міхнік. Натомість Анджеєві Шептицькому важливо з’ясувати, чи була Волинська трагедія геноцидом (для Возняка це не принципово) і хто не сприяє примиренню, про що продовжують мову Яцек Куронь і Марцін Войцеховський.

Українські дослідники, критики та культурологи підходять до трагедії як до поля мітологізації. Оля Гнатюк апелює до книжки Ґжеґожа Мотики «Від Волинської різні до акції “Вісла”», щоб розвінчати чи просто озвучити низку центральних мітів. Серед них масова українська диверсія проти польської держави у вересні 1939 року, роль митрополита Андрея Шептицького, загибель львівських професорів тощо. Андрій Портнов подає коротку панораму українських інтерпретацій трагедії: від підручників з історії до заяв інтелектуалів. Історик пише, що «безвідповідальні політичні маніпуляції вкотре ускладнили саму можливість серйозної рефлексії про Волинь 1943». Він підсумовує, що серед українців немає спільного розуміння, особливо коли йдеться про ОУН і УПА. Своєрідним продовженням розвідки Портнова є стаття Олександра Марущенка «Волинська трагедія 1943 року в сучасній українській історіографії» — менш критична за настроєм, але важлива з огляду на історичну презентацію трагедії.

Завершують число нариси Ґжеґожа Мотики про антипольську акцію на Волині, радянський компонент у трагедії та український партизанський рух. У статті «Антипольська акція на Волині» дослідник показує логіку, що призвела до трагедії. Як приклад він наводить село Паросля, у якому за ініціятиви ОУН відбулися масові вбивства, що в підсумку «переконало керівництво на ліквідацію значних груп людности». Хоча водночас Мотика наводить удосталь суперечностей у послідовності винищення поляків, що їх чинили лідери ОУН, зафіксованих на ІІ конференції ОУН-б у квітні 1942 року. Темою тексту Марека Вільчинського «Неописана бійня» є замовчування трагедії в літературі, проте це стаття про замовчування узагалі й небезпеку мовчанки як тихого наростання взаємної ворожости. Натомість часопис намагається показати дві чи й більше перспектив, що уможливлюють спільне обговорення.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Максим Карповець ・ Вересень 2016
Число білоруського часопису присвячено одній із ключових подій в історії Великого князівства...
Андрій Блануца ・ Вересень 2016
Американський історик карпаторусинського походження Павло-Роберт Маґочій із погляду західних...

Розділи рецензій