Тарас Возняк, Богдан Яременко, Іван Крастев... Ї, 2014, № 77. НАТО. Партнерство заради миру

Лютий 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
142 переглядів

Характер узаємодії України й НАТО для багатьох інтелектуалів приховує чимало підводних течій, кожна з яких розмиває береги так званої очевидности. Спектр таких «підозр» відображено в числі часопису «Ї», де опубліковано низку заяв, хартій, програм і загалом критичних матеріялів щодо НАТО і воєнного вторгнення Росії.

Часопис відкриває заява Північноатлантичної ради щодо ситуації в Україні, де відразу ж засвідчено «глибоке занепокоєння» довкола ескалації конфлікту з Росією. Решта заяв також загальновідомі, адже їх зміст не раз було оприлюднено в медіях. Однак важлива логіка їх уміщення у часописі, що дає змогу ознайомити читачів із позицією представників НАТО, їхньою реакцією на анексію Криму та початок бойових дій на Сході. Ось інтонація одного тексту:

Ми закликаємо Росію здійснити деескалацію і скоротити кількість своїх військ у Криму до докризового рівня і повернути їх у місця дислокації; послабити свою військову діяльність уздовж українських кордонів; повернути назад незаконну і нелеґітимну «анексію» Криму, утримуватися від будь-яких інших втручань і аґресивних дій в Україні.

Реакція НАТО цілком прозора, однак що конкретного у геополітичному плані визначає хронологія заяв і хартій від іноземних міністрів?

Тарас Возняк переконаний, що Україна постає ареною зіткнення різних політичних інтересів. Він ілюструє історичну траєкторію, якою рухалась Україна, балансуючи між різними геополітичними «гравцями»: ЕС, США, РФ та Китаєм. При кожному президенті Україну по-різному розгойдувало на світовій арені. До Віктора Ющенка, зазначає Тарас Возняк, Україна перебувала в «ідилії невизначености», однак після Помаранчевої революції наша держава обрала чіткий европейський (відповідно, і атлантичний, частиною якого є НАТО) курс. Цей курс знову відновився після того, як його заморозив Янукович, але його аґресивно зупинила Росія. Закономірно, що за воєнної ситуації в Україні про жоден реальний вступ до НАТО не йдеться. Саме це потрібно Росії: слабка та беззахисна колонія. Возняк також відстежує погляди різних партій на політичне майбутнє, зокрема щодо евроатлантичної інтеґрації. Його міркування доповнює стаття Владіміра Рижкова «Нова доктрина Путіна», де проаналізовано основні геополітичні наміри Росії/Путіна, основний із яких — формувати свої правила гри.

Росії присвячено левову частину розмислів у часописі. Богдан Яременко намагається пояснити характер пастки, в яку потрапила Росія, чітко перераховуючи основні тенденції: погіршення стосунків зі США, виключення з «Великої вісімки», запровадження економічних санкцій тощо. Іван Крастев уважає, що основний намір політики Росії — повалити европейський правопорядок:

Аґресію Росії проти України не слід розуміти як опортуністичне захоплення влади. Швидше за все, це спроба Росії протистояти Заходу в політичному, культурному і військовому сенсах.

Іншими словами, це боротьба не тільки політичних інтересів, але й цінностей.

Усе-таки слід сказати, що озвучена тема числа не завжди є в епіцентрі авторських статтей, а часто присутня побічно або її й зовсім пропускають. У тексті «Квазівійна і квазіімперії, яких неначе немає, але вони є» Ґеорґія Почепцова взагалі не йдеться про НАТО. Від цього текст не є гіршим, просто не цілком відповідає озвученій тематиці. Серед інших вдалих текстів варто назвати «Новий Путін» Станіслава Бєлковського (еволюція облич Путіна від початку нульових дотепер) та «Повернення геополітики» Волтера Расела Міда (блискуча стаття про кризу геополітичних поглядів Заходу). Саме вони утворюють чи не основний «нерв» усього корпусу текстів. Завершують число розмисли Тараса Возняка та Олександра Пограничного про національну безпеку України. Автори переконані у необхідності долучитися до потужніших структур, зокрема до НАТО, але й не забувати, що власними силами та потугами маємо «опанувати наступальну тактику і стратегію».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій