Віталій Михайловський, Михайло Кубай, Оксана Бойко... Ї, 2012, № 67. Жовква

Жовтень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
192 переглядів

Жовква розташована за 25 кілометрів північніше від Львова. Містечко, що його 1594 року заклав Станіслав Жолкевський-молодший, розбудовувалося, розповідає Христина Брюховицька, за ренесансною концепцією la citta ideale – «ідеального міста». Розквіт Жовкви розпочався з отриманням 1603 року маґдебурзького права і тривав до кінця XVII століття – поки місто було приватною резиденцією правнука Жолкевського, короля Речі Посполитої Яна III Собєського.

Віталій Михайловський подає життєпис Станіслава Жолкевського-молодшого (гербу Любич, 1547–1620). Він був коронним польним гетьманом, київським воєводою, великим гетьманом коронним і великим канцлером коронним, переміг татар під Цецорою 1595 року, козаків Северина Наливайка під Солоницею 1596 року та армію Василя Шуйського під Клушином 1610 року, захопив Москву 1610 року і загинув у битві із турками під Цецорою 1620.

Михайло Кубай розглядає відому гіпотезу про народження у Жовкві Богдана Хмельницького. Імовірно, що Богданів батько Михайло Хмельницький 1594 року став командиром надвірного війська Станіслава Жолкевського, а наступного року у щойно заснованій Жовкві його дружина Анастасія народила сина Богдана.

Оксана Бойко та Василь Слободян у кількох розвідках (спільно та поодинці) детально описують ратушу та 15 збережених кам’яниць і реконструюють вигляд іпланування трьох утрачених будинків; викладають історію костелу Святого Лаврентія (що його 1606 року заклав Станіслав Жолкевський, а будував, імовірно, Павло Щасливий за участи Павла Римлянина, – після смерти Щасливого будівництво завершував Амброзій Прихильний), а також кількох церков і синагоги (яку спроєктував і почав будувати, напевно, королівський «муратор» Петро Бебер); досліджують оборонну систему Жовкви: замок, мури, брами та сім веж. Ольга та Ігор Оконченки відтворюють конструкцію звідного мосту Жовківського замку.

Оксана Бойко і Тарас Возняк оповідають історію єврейської громади Жовкви.

Останню третину числа присвячено польському письменникові та маляру Зиґмунтові Гавпту, який жив у Жовкві у 1916–1933 роках (із перервами). Марек Вільчинський порівнює його оповідання із творами дрогобичанина Бруна Шульца, а Тетяна Довжок аналізує у його прозі образ Іншого (українця). Тут-таки опубліковано оповідання Зиґмунта Гавпта «Лютня», «Лілі Марлен», «Емма Боварі – то я сам», «Два візити» і«Про Стефцю, про Хаїма Іммерґлюка та про скитські браслети», у перекладах і з коментарями Андрія Павлишина.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій