Садок Бранч, Мар’ян Грибович, Чеслав Хованець.... Ї, 2009, № 55

Листопад 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
198 переглядів

Розташований майже у серці Західної України Івано-Франківськ / Станиславів (Stanisławów) вважається повноцінним спадкоємцем королівського Галича, пише у вступі Тарас Возняк. Історична вкоріненість – один із найвагоміших чинників, що обумовлюють ідентичність і біографію будь-якого міста, тож розвідка про це польського письменника, домініканця та історика Галичини Садока Бранча в цьому контексті дуже доречна. Крім цікавих фактів про заснування, Бранч наводить статистику побутування Станиславова у 1854 році. Мар’ян Грибович звертається до цього ж періоду, розглядаючи місто крізь призму культури.

Будучи полікультурним середовищем, Івано-Франківськ увібрав у себе різні етноси, традиції, історії. Чеслав Хованець намагається відстежити початки вірменської громади міста, а Іван Монолатій фіксує єврейський осередок буття у Станиславові. Попри це, завжди є специфічним топос «моє місто», яке розмиває будь-які культурні та історичні межі. Текст Володимира Макара «Мій Станиславів», побудований на власних спогадах і враженнях автора, переконливо доводить цю думку. Тому замість фактажу критерієм справжности і реальности міста слугують запахи, кольори, емоції та пам’ять. Місто – це і його герби, пише Зеновій Федунків, і його перемоги та поразки, вважає Іван Бондарев.

Утім, історія міста – не лише часопросторова траєкторія буття, а й оповідки, вигадки, міти і долі. Місто має душу, пізнати яку не допоможуть найточніші розрахунки, і хто розкаже про це краще від письменників? На тему свого чи майже свого міста сміливо імпровізують Володимир Єшкілєв, Тарас Прохасько, Юрко Іздрик та Юрій Андрухович, який підсумовує розповідь про Івано-Франківськ такими словами: «Залишається тільки настрій, мимобіжне враження, impression, присмак – а це речі настільки суб’єктивні, що годі вив’язати з них якесь вартісне світоглядне узагальнення». Кому ж кортить підсумувати і домалювати карту Станиславова/Івано-Франківська – можуть скористатись адресами перебування «каменяра» Івана Франка або ж інтелектуальним путівником, якого детально складає Іван Монолатій.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Богдан Завітій ・ Вересень 2016
«Стамбул не став справжньою батьківщиною для моїх батьків. Вони ніколи не почувалися в цьому місті...
Богдан Завітій ・ Вересень 2016
В історії Білорусі «довге XIX століття» збігається з часовими рамками, що їх визначив британський...

Розділи рецензій