Маєр Балабан, Мойсей Фішбейн, Володимир Меламед.... Ї. 2008, № 51. Гебрейський Львів

Грудень 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
146 переглядів

Часопис «Ї» розвиває тему, заявлену в одному з його торішніх чисел (2007, №48), яке було присвячено гебрейському усесвіту Галичини («Критика» відгукнулася на нього в ч. 3 за цей рік, с. 13), – тему академічної юдаїки. Попри те, що обшир дослідницького матеріялу на території України безмежний, публікацій у цій галузі поза межами конференцій із юдаїки небагато. «Ї» в новому «гебрейському» випуску почасти заповнює цю лакуну, друкуючи тексти видатних дослідників історії єврейської культури Галичини XIX–XX століть.

Чи не вперше українською мовою видано сім текстів видатного історика Маєра Балабана (1877, Львів – 1942, Варшавське ґето), якого, завдяки книжкам «Євреї Лемберґа на порозі XVII ст.» (1906), «Історія євреїв Кракова» (тт. 1–2, 1931–1936), «Єврейство Любліна» (1919), тритомовій праці «Єврейська історія та література» (1925), а також близько 150 статтям у «Єврейській енциклопедії», справедливо вважають засновником вивчення єврейської історії та культури в тогочасній Польщі.

Здебільшого публікації часопису присвячено різним аспектам єврейської історії українських територій, які в різні часи входили до складу Австро-Угорської імперії чи Польщі. Вступ Мойсея Фішбейна, дев’ять публікацій історика Володимира Меламеда, дві статті Івана Монолатія, публікація Максима Гона, дві статті Романа Захаріва, дві – Йосифа Ґельстона, і, зрештою, дослідження Галини Глембоцької, Барбари Лентохи та Вітольда Шольґіні торкаються тих чи тих граней єврейської культури, зафіксованої в історико-архівних джерелах, а також музейних і бібліотечних зібраннях. Теми архітектури, образотворчого мистецтва, періодики, видатних родин та особистостей єврейської Галичини розташовано так, щоб читач міг скласти загальну мапу єврейської культури, орієнтуючись на найкращі зі збережених до сьогодні пам’яток.

Детально оглянути геть усі публікації неможливо, варто зупинитися на перспективних темах або, наприклад, на темах, висвітлених недостатньо, як я розумію, через брак місця.

Як мистецтвознавець, найперше торкнуся публікацій, присвячених єврейському мистецтву. Цей складник галицької єврейської культури бурхливо розвивався від кінця XIX сторіччя до початку Другої світової війни. Голокост знищив і об’єкти дослідження, і авторів, і самих дослідників: перелік їхніх імен і біографій, над яким багато років працює Галина Глембоцька, вартий окремої енциклопедії. Однією з найяскравіших постатей у єврейському мистецтві довоєнного Львова, власне, співзасновником його наукового вивчення був Максиміліан Ґольдштейн (1880–1942), який отримав, зокрема завдяки власній колекції, а також музею єврейського мистецтва, що його він очолював, статус класика вивчення єврейського мистецтва Галичини. Ґольдштейнові присвячено тільки одну статтю, але це ґрунтовна стаття блискучого львівського мистецтвознавця Фаїни Петрякової. Декілька років тому дослідниці не стало; тепер у Львові існує музей її імені, і це справедливо, бо саме завдяки її зусиллям у Галичині часів незалежности відновлено найважливіші аспекти вивчення єврейського мистецтва.

А от після Другої світової війни єврейським мистецтвом Галичини не наважувався займатися ніхто, окрім мистецтвознавця Павла Жолтовського. Саме йому належить мало не єдина присвячена єврейському мистецтву Галичини публікація у московському часописі «Декоративное искусство СССР» (1966, №9, с. 34–37), а також ризик і честь збереження пам’яток єврейського мистецтва, що їх він власноруч рятував із радянських смітників, – але про цього дослідника в номері немає й згадки. Протягом останнього десятиліття XX століття дослідницьких праць побільшало: окрім мистецтвознавчих розвідок згаданої Фаїни Петрякової про декоративно-ужиткове мистецтво, це також студії музейних зібрань синагогальних тканин Л. Булгакової тощо.

Публікація Барбари Лентохи про часопис польського єврейства «Chwila» є здається, першим україномовним оглядом надзвичайно численної та різноманітної періодики, де зафіксовано найменші відтінки існування та розвитку культури, думки, побуту єврейства Галичини, якого більше не існує.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій