Олександр Литвиненко, Тарас Возняк, Віктор Борщевський.... Ї

Лютий 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
105 переглядів

2010, № 60

Це число «Ї» фактично є збіркою досить різнопланових публікацій, об’єднаних заголовком «Україна – ЕС. Україна – НАТО» доволі умовно: насправді вони помітно виходять поза межі рефлексій на теми української співпраці (навряд чи інтеґрації) зі структурами европейської та північноатлантичної спільнот.

Політолог Олександр Литвиненко дає короткий і помірковано песимістичний огляд безпекового становища сучасної України, вкотре стверджуючи, що головна проблема нашої держави – в ній самій, а точніше, в її стійкій дисфункціональності. Головний редактор часопису Тарас Возняк нарікає на зневіру та капітулянтство, що їх, на його думку, український народ виявив під час голосування на останніх президентських виборах, але формувалися вони ще впродовж провальної помаранчевої п’ятирічки. Він окреслює можливі сценарії розвитку після евентуального кінця теперішнього режиму і визначає умовно «европейський» шлях як єдино продуктивний, уважаючи, що президент Ющенко, за всіх своїх вад, усе-таки зміг, принаймні, сформулювати, що треба зробити на цьому шляху. Втім, економіст Віктор Борщевський уважає перспективу евроінтеґрації радше примарною, і то не так через політику саме нинішнього уряду, як через принципову неевропейськість усього суспільного ладу.

Дальші тексти ще більше розширюють тематику числа. Колишній посол США в Україні Стивен Пфайфер у статті, датованій вереснем 2008 року, тобто відразу після російсько-грузинської війни, розглядає «російську проблему» і доходить висновку, що зовнішня політика нашого північно-східного сусіди, хоч і активна аж до аґресивности, має під собою досить слабку матеріяльну базу, тому цілеспрямований тиск Заходу у поєднанні з пропозиціями співпраці там, де це можливо, має бути успішним, – але тільки за умови, що США та европейські країни доможуться реальної координації своїх зусиль.

Польський дослідник Марцін Качмарський детальніше висвітлює те, що він називає «російським ревізіонізмом», і вважає, що на найближчу перспективу відносна економічна слабкість Росії не перешкодить їй і далі прагнути експансії, котра на пострадянському просторі (і, найпевніше, тільки там) може стати успішною.

Американський політолог Фарид Закарія проводить паралелі між сучасною гегемонією США та британським домінуванням у світі вікторіянської доби і доходить висновку, що Америці (на відміну від Британії позаминулого сторіччя) не загрожує втрата економічної першости в осяжному майбутньому, але неготовність очолити побудову нового, багатополюсного політичного ладу у світі може стати для США згубною. Аналітик Ігор Марков закликає США підтримати реґіональні альянси країн демократичної орієнтації і зміцнити тим і власну безпеку, а не поступатися недружнім режимам, не отримуючи нічого навзамін.

Ветеран польської політики Марцін Свєнціцький у статті, написаній 2009 року, перерахував помилки української політики західних держав (відмова надати перспективу членства, візова завіса, занадто сильний тиск на український уряд з боку МВФ під час економічної кризи та з боку ЕС під час кризи газової) і закликає виправити те, що ще можна виправити, і тим самим не допустити скочування України до авторитаризму, котре він (як ми тепер знаємо, цілком обґрунтовано) передбачав.

Американський політолог Джордж Фридман стверджує, що проросійська позиція Німеччини у Східній Европі є лише симптомом розпаду НАТО, котрий фактично уже відбувся, і вимагає від США нових схем безпекової політики, що їх вони, на його думку, нині навряд чи здатні розробити. Втім, російський дипломат і політик Юлій Квіцінський усе ще вбачає в німцях учасників «хрестового походу» проти Росії; натомість литовська дослідниця Юргіта Лауриненайте й американський журналіст Овен Метьюз переважно погоджуються з Фридманом.

Кілька коротших статтей розглядають, серед іншого, ґендерні проблеми в структурах НАТО та потенційну китайську експансію в Україну.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Сергій Гірік ・ Грудень 2017
Новозаснований журнал видає невеликий київський think tank — Центр вивчення повстанських рухів (...

Розділи рецензій