Михаил Ямпольский. Язык – тело – случай: Кинематограф и поиски смысла

Листопад 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
220 переглядів

Москва: Новое литературное обозрение, 2004.

Праця російського мислителя Міхаіла Ямпольського, що з’явилася майже водночас із його монументальним «Поверненням Левіяфана», є збірником текстів, присвячених кіну. Це вибрані статті 1982–2002 років, приблизно половину з яких було опубліковано на сторінках журналів «Искусство кино» та «Киноведческие записки». Інша ж частина – статті, які було надруковано в рідкісних виданнях або за кордоном, і тому сьогодні вони є важкодоступними. Статті збірника об’єднано в три розділи: «Мова і простір», «Обличчя і тіло» та «Кайрос», що відображає траєкторію зміни поглядів Ямпольського на кіно – відхід від семіотики та перехід до феноменології.

У першій частині зібрано роботи структурно-семіотичного напрямку, де кіно потрактовано як знакову систему й описано через вияв структури опозицій; смисл же пов’язується з найнепроникнішими, «темними місцями» тексту. В перших чотирьох статтях (зокрема, «Кіно “тотальне” та “монтажне”», «Про глибину кадру») проаналізовано природу й функції монтажу. Дві статті присвячено аналізові фільмів Артура Пєлєшяна (рідкісний випадок застосування семіотики до аналізу кіна) й Алєксандра Сокурова. Відкриття Ямпольського, яке стосується того, що формалісти не знали поняття знаку й використовували поняття речі, позначило відхід від семіотичної догми та рух у бік феноменології, для якої фільм є феноменологічним об’єктом, що складається з видимих речей і тіл, які розкривають смисл у спогляданні. Другий розділ книжки, власне, й представляє роботи феноменологічної орієнтації: тексти про концепцію реальности в російському кіні 1920-х років; стаття про фізіогноміку ляльок у Владислава Старевича; замітки про творчість Жана-Люка Годара та Кіри Муратової, дві статті про Алєксандра Сокурова, чиї фільми для автора мають особливе значення, оскільки «змушують думати» (власне, йому присвячено всю книжку) і певною мірою відображають еволюцію поглядів самого Ямпольського. Третій розділ позначений увагою до темпоральности: кайрос є моментом зустрічі, неочікуваним, випадковим перетином часових і подієвих шарів фільму, що і є народженням смислу. В статтях «Дискурс і розповідь» та «Зникнення як форма існування» (ця друга – про фільми Алєксєя Ґермана) Ямпольський звертається до моментів, які випадають із загальної структури фільму й радикально змінюють його сутність. Матеріялом статті «Переклад та відтворення» є «римейки» фільмів, а теоретичним підґрунтям – статті Андре Базена. В тексті «Синефілія як естетика» розглянуто феномен синефілії в контексті кінотеорії Сержа Данея. Ця тема розгортається і в наступних статтях: «Критичний момент» і «Кінематограф невідповідности», де введено поняття кайросу, а сам Ямпольський торкається проблеми історії як вираження життєвого досвіду в кіні.

Усі праці Ямпольського позначені знаком «інформативности». Ця праця є джерелом західної літератури з кінотеорії, яку Ямпольський найчастіше аплікує на російську практику.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Сидор-Гібелинда ・ Червень 2018
Сказати, що авторка «в матеріялі», – не сказати нічого. Вона довгі роки спілкувалася із цими «...
Яна Примаченко ・ Листопад 2017
Книжка є не просто антологією життя і творчости видатного митця. Вона кидає світло на цілу епоху в...

Розділи рецензій