Таня Малярчук. Як я стала святою

Лютий 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
483 переглядів

Харків: Фоліо, 2006.

Нову книжку Тані Малярчук склали три оповідання, не пов’язані між собою сюжетно, зате споріднені інтонаційно. Незвичайна щирість голосу авторки навіює враження, що її одержимі всілякими маніями, страхами та суїцидальними нахилами молоді героїні – то вона сама (тим паче, що автобіографізму своєї прози авторка й не заперечує), а її твори, попри підкреслену химерність фабули й образів, перейняту чи то від магічного реалізму, чи то від сюрреалізму, від Кафки, абсурдистів а чи від фольклору різних народів – найщирісінька правда, замаскована під літературу. Але не варто ототожнювати авторку з її персонажами: про їх правдивість можна говорити такою мірою, як і про правдивість літератури загалом.

Малярчук створює світ, віддалений від того, що ми називаємо реальністю, облаштований у згоді із власними внутрішніми закономірностями: у ньому кімнати в пансіонаті щоночі міняються місцями, а сама будівля виростає на один поверх, у квартирах з’являються ґейзери, а по тому – вулканічні квіти й кролики. Заселяють цей світ відповідні персонажі з абсурдними характерами та поведінкою: дивакуваті панночки, що мають пристрасть до ховання та втечі, помирають від нападів сміху і знову народжуються в п’ятницю, чоловіки, які ходять рибалити в доччиних черевиках, ніколи не бачать снів або ж не розмовляють.

Уся ця химерія підводить нас до питання, яке рідко оминають, говорячи про молодих письменників, – до з’ясування літературних батьків. Книжка одразу показує, що читала авторка, де її надихнув Хармс, а де Кафка. А прийом вставної розповіді, використаний у «Комплексі Шахразади», настільки давній і вживаний, що сказати, звідкіля його запозичено, неможливо. Та й непотрібно. Тут головне не джерело, а спосіб використання. Чого немає у прозі Малярчук, то це різних зашифрованих смислів. Називаючи героїню Еддою, авторка, вочевидь, ні до чого не відсилає: просто це слово з незрозумілою етимологією подібне до жіночого імені. Тому тексти Тані Малярчук видаються досить-таки простими, що не відбирає у цієї прози своєрідности.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Квітень 2018
Історії, які оповідає Катерина Калитко, відбуваються у фантазійних просторах альтернативної...
Мар'яна Рубчак ・ Лютий 2017
Роман Богдана Бойчука багатий на поетичні образи. Він водночас надзвичайно чуттєвий (секс у ньому є...

Розділи рецензій