Курт Зонтгаймер. Як нацизм прийшов до влади

Жовтень 2009
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
363 переглядів

Київ: Дух і Літера, 2009.

У німецькому ориґіналі (1978) ця книжка називається «Антидемократичне мислення у Ваймарській республіці», бо саме панування такого типу політичної думки у Німеччині 1920-х років Курт Зонтгаймер уважає головною причиною приходу нацистів до влади.

Цей, за висловом автора, «політичний ірраціоналізм» був закорінений у загальноевропейській світоглядній кризі початку XX століття, відомій як «бунт проти розуму». Серед її суспільних наслідків були занепад позитивістської віри в історичний проґрес, падіння статусу раціонального з одночасним піднесенням ролі душі, підсвідомого, переживання та інтуїції і зануренням в інстинкти – Зонгаймер називає таку позицію «вульґарною філософією життя». Щоправда, при цьому він забуває вказати на ще один чинник духовної та інтелектуальної атмосфери тієї доби – поширення соціялістичних ідей, які теж відіграли свою роль у поступовій відмові німецького суспільства від ліберальних цінностей (особистість, її свобода, гідність і права) на користь цінностей тоталітарних (вождь, партія, кров, раса, народ, імперія).

Антидемократичні ідеї набули поширення у Німеччині під впливом подій Першої світової війни, а воєнна поразка, падіння монархії та Версальський мир значно збільшили число їх прихильників. Упродовж 1920-х років радикальні ліві та праві угруповання виплекали у суспільстві ставлення до Ваймарської республіки та її Конституції як до нав’язаного західними переможцями і тому чужого німцям витвору – втілення «гнилого лібералізму» та буржуазної демократії як влади грошей, що грабує народ. Їй протиставляли «національний соціялізм» – справедливий, встановлений в інтересах народних мас політичний лад. Він мав сформувати нову людину: призначена долею панувати над Европою та світом, вільна від кайданів культури і закону, вона добровільно зречеться приватних інтересів на користь держави й потребуватиме лише чітких і зрозумілих рішень безпомильного вождя.

Ваймарської республіки, якою вона була, наголошує Курт Зонтгаймер, не хотів ніхто, вона всім видавалася тимчасовою, хоча саму ідею ліберальної демократії намагалися боронити нечисленні центристи та інтелектуали на кшталт Томаса Мана. Під гаслом «Геть систему!» проти правової держави та представницької демократії виступали консерватори, комуністи, народовці, націонал-соціялісти, «старі» та «нові» націоналісти і націонал-більшовики, і всі вони вважали себе речниками волі народу. Але до влади врешті-решт прийшли саме нацисти, і то цілковито парламентським шляхом – за підтримки мільйонів виборців, спокушених обіцянками «підняти державу з колін» і примусити сусідів рахуватися з нею.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій