Ольга Шамрай (составитель). «…И мне остается целая жизнь»

Грудень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
146 переглядів

Киев: 2014.

Це друге, майже вдвічі грубше за попереднє, видання збірника, присвячене пам’яті київської краєзнавиці Леонори Натанівни Рахліної. Попри те, що книжку зроблено на аматорському рівні (вона конче потребує коректорської правки) і що видання побачило світ не у видавництві, воно виконує важливу місію: розповідає про життя людини, яка надзвичайно багато зробила для Києва. Рахліна зберігала культурний спадок, рятувала будинки від знесення, читала лекції, розробляла авторські екскурсії, десятки років презентувала столицю України туристам і зацікавленим киянам. До збірника ввійшли статті Рахліної, інтерв’ю, туристичні нариси, її вірші, які раніше ніде не публікувалися, світлини, спогади різних людей про неї.

Леонора Рахліна — донька Натана Рахліна, який багато років був головним дириґентом Державного симфонічного оркестру Української РСР (сьогодні його ім’я напівзабуте, а от у Казані, де він також працював, на його честь названо вулицю). У трирічному віці, 1937 року, Леонора познайомилася з Києвом. Потім були війна, дитячий будинок, возз’єднання з батьками, навчання в Лєнінграді та шлюб, життя у Сєвєроморську. Леонора повернулася до Києва 1968 року і тоді ж почала працювати у Київському бюрі подорожей та екскурсій — любов до міста в неї була від батька. На той час бюро пропонувало дуже вузький набір екскурсій, і стараннями Рахліної за 37 років було створено понад 160 тематичних маршрутів. У середині 1970-х років було засновано клуб «Літопис» (пізніше він став Київським історико-краєзнавчим об’єднанням «Кліо»), який згуртував любителів вітчизняної історії та виховав кілька поколінь екскурсоводів.

Про канву життя й діяльности Рахліної можна дізнатися з начерків «Историк, спасший Крещатик» Анатолія Лемиша та «Вона чує симфонію Києва» Сергія П’ятерикова. Найтепліші спогади написали Михайло Кальницький («Знакомство, направившее судьбу»), Юлія Смілянська («Вспоминает Юля Смилянская», «Елена Натановна Рахлина и ее дети и детища»), Лідія Гордієнко («Неповторимый киевский супергид»), Олександр Фурманов («Слово о Рахлиной»), Юліан Рапапорт («Память об Элеоноре Натановне Рахлиной»), Юрій Біров («Мы — декабристы») та багато інших учнів, колеґ, друзів Леонори Натанівни.

У їхніх розповідях Леонора (або Олена, як її часто називали) Рахліна постає трохи дивакуватою, всезнаючою навіть не екскурсоводкою — актрисою. Ті, хто вперше приходили до неї на екскурсію, потім ходили роками, записувалися до «Кліо», працювали в архівах, просиджували вечори в квартирі Рахліної, де не зачинялися двері і завжди можна було зустріти цікавих людей.

КҐБ не зводив очей із Рахліної: про що вона розповідає, чому в неї немає затверджених текстів екскурсій, чи не є вона українською буржуазною націоналісткою (водночас її статтей не публікували через єврейську національність авторки). Були й виклики в «органи» та пропозиції доносити на колеґ. Попри тиск, вона допомагала політв’язням, передавала їм гроші, ліки, продукти, переймалася їхніми справами, — про це розповідають колишні дисиденти Любов Середняк і Юліан Рапапорт.

Є у збірнику й декілька її текстів: «Мифы и легенды замка Ричарда Львиное сердце», «Чернигов… Тени забытых предков», «Надежда Врубеля» та «Столица криминальной романтики» про Одесу. Вони добре передають блискучий стиль розповіді Леонори Рахліної.

Завдяки своїй цілеспрямованості, відкритості, ерудиції, подвижництву Рахліна для багатьох людей стала однією з головних фіґур у житті, познайомила їх із історією Києва та України, захопила краєзнавством і дала новий фах — екскурсовод. Книжка є не тільки нагодою для друзів сказати теплі слова про Леонору Натанівну, а й прикладом високого ставлення до своєї роботи, до свого покликання.

Розділ: 
Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Червень 2017
Упорядниця Раїса Мовчан вбачає у збірнику «своєрідне продовження вже закріпленої нашими класиками...
Юрій Кудінов ・ Лютий 2017
Монографія має на меті проаналізувати діяльність кожного з міністрів уряду. Попри значні...

Розділи рецензій