Jarosław Nikodem. Witold wielki książę litewski (1354 lub 1355 – 27 października 1430)

Лютий 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
100 переглядів

Kraków: Avalon, 2013.

Написана у жанрі політичного життєпису, монографія презентує новий погляд на бурхливу, передусім політичну, діяльність Вітовта Великого. Змальовуючи портрет Александра-Вітовта, сина Кейстута, однієї із найвпливовіших постатей пізньосередньовічної Центрально-Східної Европи, автор зосереджується на двох засадничих питаннях: династичній політиці Кейстутовича і його стосунках із Владиславом-Яґайлом, тобто на ставленні до польсько-литовської унії.

Звернення до життєпису цього діяча Нікодем пояснює надмірною мітологізацією великого князя литовського, а також тим, що останні більш-менш вартісні монографії про Вітовта вже застаріли. У першому розділі автор полемізує з різними концепціями походження династії Ґедиміновичів. Далі історик описує роки становлення Вітовта у лоні батьківської опіки та навчання. Третю частину присвячено першим самостійним крокам майбутнього великого князя литовського на урядуванні у Брестсько-Гродненському князівстві. Отримавши певний досвід політичного урядування, Вітовт, як один із претендентів на великокнязівський трон, формує незалежну опінію щодо подальшого політичного майбутнього Великого князівства Литовського. Вона разюче відрізняється від інтеґраційної позиції його стриєчного брата, князя Яґайла. Конфронтацію двох претендентів на владу описано в окремому розділі монографії.

Кревська унія та подальші політико-правові договори щодо інтеґрації Великого князівства Литовського до Польщі привели до автономізації князівства та влади Вітовта у ньому. Династичні домовленості між Яґайлом та Вітовтом визначили подальшу незмінну позицію Вітовта у виборюванні широких політичних прав для його держави. В окремих розділах Нікодем розглядає Вітовтову діяльність у політиці «зібрання руських земель» у складі Великого князівства Литовського. Показано активну східну політику Вітовта, у результаті якої до політичної орбіти князівства увійшли Сіверські землі. Чільну увагу приділено ролі Вітовта у Ґрюнвальдській битві 1410 року та міждержавним відносинам із Тевтонським орденом. Детально описано князеві спроби стати литовським королем і причини поразки коронування.

Головним досягненням монографії є комплексна переоцінка традиційних поглядів науковців на управління польського та литовського володарів. На думку Нікодема, відносини між Вітовтом та Яґайлом не були прикладом ідеального дуалізму, а мали конфронтаційний характер.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Редакція Критики ・ Лютий 2018
Книжку з пера чільної дослідниці ранньомодерної історії України присвячено колоритній постаті...
Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Оповідачка дискутує з героями, коли в їхніх версіях подій з’являються розбіжності. У...

Розділи рецензій