Тетяна Пастушенко. В’їзд репатріантів до Києва заборонений… Повоєнне життя колишніх остарбайтерів та військовополонених в Україні

Червень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
101 переглядів

Київ: Інститут історії України НАН України; Німецький фонд «Пам’ять, відповідальність і майбутнє», 2011.

Двомовне (українське та німецьке) видання розвідки Тетяни Пастушенко є результатом дослідження, проведеного за підтримки фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» в рамках дослідницької програми «Документування примусової праці як завдання збереження пам’яті».

Праця Пастушенко поєднує виклад спільної для всіх репатріянтів проблематики (яка вже почасти була предметом окремих розвідок інших фахівців: політико-правове становище, діяльність репатріяційних органів, паспортний режим як засіб політичного контролю та нагляду тощо) й аналіз специфічного досвіду тих репатріянтів, чиї долі були пов’язані із Києвом – одним із трьох міст СРСР, де їм офіційно заборонили мешкати. Саме цей специфічний фокус на долях тих, хто в усілякі способи обходив офіційну заборону й намагався оселитися в Києві, висвітлює важливість певних неформальних і прихованих практик у радянському суспільстві.

Вдаючися до архівних джерел і усних інтерв’ю, авторка описуєрізні траєкторії життя виселених із Києва, стратегії адаптації в місті, а також подає цілу «ґалерею автопортретів» колишніх репатріянтів, що робить виклад жвавим і насиченим безпосередністю людського досвіду. Увага до активної діяльности самих репатріянтів показує істотну роль особистісних, а не лише макрополітичних чинників у повоєнній реінтеґрації в суспільство. Важливими також є спроби авторки застосовувати низку підходів і категорій соціологічної теорії до аналізу радянського суспільства та процесів адаптації репатріянтів. Дослідницький внесок Пастушенко є також чутливим до ґендерних, етнічних, соціяльно-статусних відмінностей репатріянтів.

Авторка виважено підходить до теми репресій радянської влади проти репатріянтів. На противагу поширеній у публіцистичній літературі тезі про досить масштабні репресії у вигляді арештів, позбавлення волі або заслання, особливо щодо військовополонених, професійні дослідники теми наводять зазвичай офіційні дані: арештів зазнали тільки 6,5% від загального числа репатріянтів. Пастушенко переконливо показує, що велике значення також мали репресії у вигляді примусового працевикористання, заборон і обмежень на пересування, загальної марґіналізації суспільного становища. Крім того, слід враховувати, що репатріянт міг стати жертвою арешту вже після проходження фільтрації та повернення на батьківщину, однак у цьому випадку більше важило не перебування в Райху, а вже повоєнне життя та поведінка людини, якісь її ідеологічні або виробничі «помилки». Цікавим є також висновок про слабку ефективність, хаотичність і погану матеріяльну забезпеченість репатріяційних органів, які лише почасти можна вважати органами репресивного апарату.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Єгор Брайлян ・ Листопад 2017
Бестселер британського історика та журналіста Ніла Ферґюсона присвячено вирішенню одвічних питань:...
Володимир Шелухін ・ Червень 2017
Книжку сповнено дражливими, травматичними спогадами про повсякдення війни: виживання, окупацію,...

Розділи рецензій