Томас Пінчон. Виголошення лоту 49

Серпень 2018
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
235 переглядів

Переклав з англійської Максим Нестелєєв
Київ: Видавництво Жупанського, 2016.

Уже з анотації до українського видання у вічі впадає загадковість роману – незрозумілі ані жанр, ані тема, натомість запропоновано їх витончене мереживо. Роман привабить не любителів детективів, а передовсім «детективів читання», шукачів прихованих смислів тексту, яким у книжці випаде нелегке завдання: розгадувати, про що вона насправді.

Томас Пінчон – американський постмодерніст, автор інтелектуального роману, про якого співвітчизники кажуть «Селінджер ховається, Пінчон тікає», натякаючи на відлюдне життя автора. Американці масово скуповують його книжки, а кількість наукових дисертацій за творами Пінчона перевершує кількість студій «Лоліти» Набокова, і не дивно, якщо усіх читачів твору приваблює одна причина: пошуковість, якою обрамлено роман і до якої він закликає.

Читачі шукають посилів автора, як і його «слідів» та відбитків у творі; головна героїня шукає таємниче Тристеро, і сам автор, здається, у своєму писанні теж перебуває у пошуках. От тільки саме він найдостеменніше знає, що шукає, а читачів прозорого натяку позбавлено. Його приховано за принципом голки в сіні чи радше сіна в сіні. Читач опиняється перед калейдоскопом тем і мотивів: розвиток комунікацій у 1960-х роках в Америці, коли відбувається дія, всюдисутність радіо, машин, культ «The Beatles», давньогрецькі символи, історія пошти від Середньовіччя до XX сторіччя, фізичні явища – ентропія, Демон Максвела – ЛСД і його тестування, параноя, мозаїка інших психічних і фізичних недуг, сексуальних схильностей, серед яких і німфетизм), анархістські рухи і державні монополії, конспірологія, американська й світова історія, а крім того – картини з особистого досвіду автора і трохи авторських історичних вигадок. Якщо все-таки виділяти наскрізну тему, це можуть бути комунікації. Довкола загадкової поштової системи, що її (нібито) потай використовує не один американець як альтернативу централізованій державній пошті, виростає сюжет «Лоту».

Обізнаність із неочевидними соціяльними, історичними, культурними, кінематографічними, літературними, фізичними явищами передбачено як обов’язкову. Читача українського видання зорієнтують примітки, але й тоді навряд чи вдасться обійтися без довідкових пошуків.

Не легшими за читацькі є пошуки головної героїні роману Едипи. Звичайна домогосподарка, вона отримує спадок від свого колишнього коханця, покидає нудне життя у справі виконання заповіту, і у краях покійника на дверях вбиральні її вперше знаходить «загадка» Тристеро, «умови», до якої їй потому додаватимуть усі, кого вона далі зустрічатиме. Діяметрально до детективу, де підказки знаходить слідчий, у «Виголошенні лоту 49» підказки самі знаходять героїню. Едипа ж є не так волевою шукачкою, як «змушеною пам’ятати» все, що їй випало дізнатися, зацікавленою у подальшому розплутуванні нитки.

У творі є порівняння із загадкою Сфінкса, що відсилає і до таємничого імені головної героїні. От тільки у Сфінксовій загадці маємо умову: у Пінчона читач має поставити її сам. Загальний настрій тексту – неспокою, невизначености, багатоманіття образів і символів – гіпнотично діє на читацьку свідомість. Доповнюють картину яскраві метафори й образи, як-от зіставлення шосе, що ведуть до великих міст, із венами, і трафіку – з голкою, рухом, що є для міста наркотиком.

Книжка припаде до смаку читачам, які не бояться насичености аж до перевантажености, готові до сконцентрованого й уважного прочитання, подекуди – із довідниками, й хочуть поринути у контекст Америки 1960-х та загадок таємничої поштової системи «З.У.Ж.И.Т.І.». А ще – «детективам текстів», яким цікаво дослідити твір у постмодерному баченні буття і тексту як буття – заплутаного, насиченого і багатого, і водночас такого, де людське життя скеровують незрозумілі знаки, за якими ми чомусь ідемо.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Галя Василенко ・ Серпень 2018
Роман скидається на величезне нестале рівняння, де відомі невідомі урівнено із повсякчасним...
Роксоляна Свято ・ Липень 2016
Монографія Марії Іваницької пропонує ґрунтовний огляд історії українсько-німецького літературного...

Розділи рецензій