Юлия Сорока. Видеть, мыслить, различать: социокультурная теория восприятия

Квітень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
103 переглядів

Харков: Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина, 2010.

Книжку Юлії Сороки побудовано на все ще рідкісних у нашому краї засадах соціяльного конструкціонізму. Авторка керується відомою тезою П’єра Бурдьє: соціологія не повинна нехтувати той факт, що об’єктивна соціяльна реальність є також і об’єктом сприйняття. «Втілені в спонтанних уявленнях, фольклорі, а також в наукових теоріях як “погляд” з певної позиції соціяльного простору, сприйняття можуть мати реальну владу конструювання соціяльної реальности» [с. 8].

Засадниче слово цієї книжки – конструювання, соціяльний конструкціонізм саме в берґерівсько-лукманівському сенсі, як повсякчасне вибудовування суб’єктом особливої власної картинки світу, дуже контекстуальної та плинної, тому важко схоплюваної. Сприйняття як конструювання, але ніяк не волюнтаристичне, а строго обумовлене тими соціокультурними межами і стрижнями, що створили цього ж суб’єкта разом із його індивідуальним сприйняттям: «Використаний людиною спосіб сприйняття є ключем до її реальности, конфігурації реальности з її об’єктами, аґентами й відносинами» [9].

Ідеологічна місія цієї книжки – довести безумовну цінність розмаїття і толерантности до розмаїття: «Рефлексія множинности способів сприйняття реальности рухається також і в бік осмислення відмінностей» [10]. Для обґрунтування соціокультурної теорії сприйняття авторка звертається до соціяльної та крос-культурної психології та антропологічних досліджень. Емпірична частина висвітлює множинності способів соціяльного сприйняття, що співіснують у просторових і часових локаціях. Ідеться, наприклад, про позицію соціяльного сприйняття (детектив), об’єктивацію способів сприйняття в культурі (кінофільм), сприйняття соціяльного простору (теленовини); часові виміри сприйняття аналізовано через феномени дитинства, смерти, культурного шоку тощо.

Інтриґує назва розділу «Чоловіче сприйняття жінки» (жіночі образи в поезіях Булата Окуджави), неначе одразу розставляючи ґендерні акценти суб’єктности, а відтак влади. Підкреслю, що саме через наскрізне (хоч і не завжди прямо артикульоване) поняття «влади» книжка має, окрім евристичного, також суттєвий критичний потенціял і політичне значення, піддаючи сумніву метафізично-есеціялістичні уявлення про світ і наше місце в ньому.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Дмитро Шевчук ・ Грудень 2017
Книжка представляє результати дослідження феномену гібридної війни Росії проти України, що його...
Олена Дядікова ・ Червень 2017
Процес відновлення довіри, вузьких і широких сфер відповідальности й усвідомлення власної автономії...

Розділи рецензій