Катерина Мандрик-Куйбіда. Вибрані твори

Лютий 2018
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
179 переглядів

Київ: Смолоскип, 2017.

Якщо раніше у «Вибраних творах» видавництва «Смолоскип» виходили зібрання канонічних авторів першої половини і середини ХХ століття, від Антонича й обох Поліщуків до Свідзінського й Семенка, то цього разу побачила світ книжка авторки з радикально іншого дискурсивного виміру – Катерини Мандрик-Куйбіди (1927–2004). Ще в юності на Болехівщині (Прикарпаття) авторка була зв’язковою УПА, через що потрапила до рук радянських спецслужб. Її катували й покалічили, заслали до ҐУЛАҐу, але Мандрик-Куйбіда вціліла, в шістдесятих роках повернулася до України, де виявляла громадську активність і не приховувала своїх «антирадянських» поглядів.

Вірші Мандрик-Куйбіди, що складають основний матеріял книжки, лише підтверджують: ця постать має незрівнянно більше історичне і політичне значення, ніж власне літературне. Особливо це стосується ранніх її творів, вельми наївних, зате показових щодо доби та середовища. Скажімо, таких:

Заговорив піснями ліс,

Жарти, як зі жмені:

Купало радощі приніс

До вишколу «Олені».

 

Радіють всі, як дітваки,

В огень кидають хвою.

А хто з них виживе-таки

Коли підуть до бою?

Чи таких:

Не знищить нас жорстока доля –

Зведемо український дім,

Бо нам знаменом править:

«Воля Людині і народам всім!»

Лірика Мандрик-Куйбіди сорокових років варта уваги саме як документ часу. Це дуже безпосередня і характерна реакція на переживання дня. В ув’язненні ж її вірші дещо втрачають на злободенності (не без користи для художніх якостей), здобуваючи на лапідарності й ефектності формулювань, багатозначності, стихійному філософізмі. При цьому вони залишаються гранично конкретизованими. З’являється художня саморефлексія та самоіронія – справді добрі психологічні помічники у табірній скруті:

Морозом лютим, снігопадом

Із двадцять п’ятим роком нині

Мене весна вітала радо…

І вдарив конвоїр по спині.

Або ще таке:

Через роки приваблює домівка

Мигтінням світла в отворі вікна:

Давним-давно не мащена долівка…

На дворі сніг. Видзвонює щедрівка.

Та так, що аж до карцеру луна!

Ці два процитовані тексти цілком вписуються у традицію, канон української тюремної лірики ХХ століття, від Драй-Хмари до Світличного – явище цікаве й не сказати, щоб повністю осмислене. Як і інші тексти збірки, вони колоритно передають атмосферу і дух місця та часу. У пізніших поезіях авторка знову повертається до простішого, публіцистичного реаґування на щоденні (але концептуальні) подразники.

Є у «Вибраних творах» Мандрик-Куйбіди і невеличка мемуарна частина під назвою «Автобіографія». Вона привертає увагу подробицями з доволі суворого життя передвоєнного і воєнного прикарпатського села, побутовими деталями, описами взаємодії мирних мешканців з УПА та іншими силами, які діяли тут під час Другої світової війни. Зрозуміло, що розповідається в «Автобіографії» і про табірне життя.

Книжку супроводжують світлини, а також передмова політика Василя Куйбіди, сина Катерини Мандрик-Куйбіди.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Лютий 2018
Збірку можна було би назвати книжкою чотирьох пір року або різних настроїв. Спектр змін природи й...
Володимир Шелухін ・ Листопад 2016
Велика за обсягом книжка добре знаного в Україні та за кордоном культуролога, літературознавця й...

Розділи рецензій