Іван Малкович. Все поруч

Квітень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
397 переглядів

Вибрані вірші, переклади, есеї, інтерв’ю
Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2010.

Іван Малкович, як він сам зізнається в «калейдоскопічному інтерв’ю» «Соло з квінтетом», належить «до тих поетів, які все життя пишуть мовби одну книжку». Власне, найостанніша його книжка заново «вибраного» і є тому якнайкращим свідченням.

Малкович ретроспективно простує від найостанніших, написаних, може, щойно перед остаточним укладанням книжки, віршів (їх усього чотири, і вони, сказати б, не могли не відгукнутися на очевидне в сьогоденні), й аж до «юнацьких рукописів» кінця 1970-х років. Такий спосіб укладання книжки нагадує кінематографічний прийом – немовби режисер відмотує плівку, щоби сягнути найглибинніших спогадів персонажа. Невипадково і «Все поруч» завершується «фотоесеєм» – серією світлин із коментарями Івана Малковича; на них – поет і ті, хто надихнув його на «фотографічну поезію»: рідні, близькі, друзі, найдорожчі спогади (такі дорогі, що заслуговують на окреме місце чи не в кожній книжці авторового «вибраного»).

«Все поруч», – переконують слова, складені в акуратні римовані чи неримовані, одначе незмінно милозвучні й по-малковичівському співочі рядки. Священне зовсім поряд, у звичайних, а часом і зовсім буденних речах. І навіть янголів раптом можна впізнати в тих, кого бачиш ледь не щодня: у батьках, які турбуються про хвору дитину, в дітях, яким доступна найщиріша радість, у дідусях і бабусях, які вчать кожного з нас незамінних у житті речей. Може, саме тому чи не кожен, здавалося б, цілком простенький – скажете, дитячий? – Малковичів вірш якось непомітно для читача й, певне, самого поета стає мало не молитвою:

 

$Господи, літа стебельце

всели до самітніх душ,

дай кожному звити кубельце,

і не поруш…$

 

Направду, годі вигадати більш підхожу назву для тих «вибраних» речей, що ввійшли до найновішої збірки Івана Малковича, адже і Бог, і наші «особисті» янголи (ті, кого ми любимо і хто любить нас), які непомітно, одначе міцно, підтримують нас за плече, – всі поруч.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Поезії Бельченко притаманний особливий різновид гармонії – вона насичена мотивами з історії...
Інна Булкіна ・ Квітень 2017
Сергій Жадан завжди тяжів до віршованого епосу, до створення «хроніки», розлогої історії про великі...

Розділи рецензій