Карл-Германн Флах. Влада і злиденність преси

Серпень 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
302 переглядів

Переклад з німецької Віталія Климченка
Київ: Академія української преси, Центр вільної преси, 2015.

Текст Карла-Германа Фляха просякнуто патосом утвердження лібералізму. Автор базується на тому, що владу преси часто переоцінюють, а її злиденність недооцінюють. На початку книжки є промовиста думка, що преса не працює в безповітряному просторі, а наприкінці — про потребу людини в ідеалах, але не обов’язково в ілюзіях. За зізнанням Фляха, він писав книжку не лише для загалу, але й для журналістів, щоб звернути їхню увагу на загрози і загострити в них усвідомлення відповідальности.

Із перспективи історії медій «Влада і злиденність преси» є цікавим виданням, адже показує місця напруги у стосунках між паперовими виданнями і телебаченням та радіо, позначає специфіку кожного з них і особливості впливу. Навряд чи можна говорити про аналіз цих явищ, проте інколи авторові вдається зафіксувати цікаві нюанси. Книжку написано ще 1967 року, коли преса під впливом інших медій мала поступитися частиною впливу, однак більшість висновків у ній є актуальними.

Фляха знають у Німеччині як журналіста, публіциста, редактора, лавреата декількох фахових премій із журналістики. Він говорить із перспективи медій у ФРН кінця 1960-х років, тому видання містить чимало вказівок на закони окремих земель, особливості реґулювання діяльности медій, державної політики щодо преси, матеріяли Конституційного суду, конкретні випадки відносин між державою і медіями або медіями і капіталом, інформацію про скандали, колізії у стосунках журналістів і власників медій, вказівки на відомі судові процеси, кодекси професійної етики тощо.

Книжку розпочинають авторові міркування про сутність демократії. Флях називає право на вираження думок, свободу інформації та преси головним фундаментальним правом, без якого решта фундаментальних прав будуть ілюзорні. Автор фактично презентує свою візію специфіки влади преси. Говорячи про роль преси, він звертає увагу на її конституційні обов’язки: інформація, контроль та критика й формування думки. За відправну точку Флях бере те, що демократія не може існувати без публічности, проте свободу думки та інформації як базову передумову політичної свободи загрожено з чотирьох боків: від громадянина, від самих журналістів, від груп інтересів та від держави. Невігластво громадян здається авторові тим, що заважає медіям виконувати свою роль. Флях детально міркує про недоліки в роботі журналістів, тенденції пристосуванства на шкоду професійній діяльності, про тиск із боку зацікавлених груп, інформаційну політику держави і втручання судових органів. Один із розділів присвячено пресі як засобові для розваг, тож автор торкається специфіки бульварної преси й питання сенсації.

Особливо цікавими є розсіяні по книжці авторові міркування щодо інтелектуальної критики та її ролі, місця моральних цінностей у роботі преси, нечистого сумління журналістів та специфіки масового суспільства. Ці теми зринають на берегах, але саме в них можна почути іншого Фляха — не лише патетичного захисника лібералізму, але й того, хто помічає тенденції, що набули ваги за п’ятдесят років після першої публікації його книжки.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Грудень 2017
Питання етики, її співвідношення з політикою, сутність етосу і ціннісні засади існування людської...
Інна Булкіна ・ Червень 2017
Шльоґель відмовляється від архаїчного офіціозу української історії, «національної історії...

Розділи рецензій