Олександр Кирієнко. Військова цензура в українських губерніях Російської імперії (липень 1914 р. — жовтень 1917 р.)

Лютий 2018
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
131 переглядів

Київ: Інститут історії України НАН України, 2016.

Дослідження політики військової цензури на українських землях Російської імперії в період Першої світової війни (в автора — Великої війни) набуває значення з огляду на сучасну гібридну війну Росії проти України, як наголосив у вступному слові відповідальний редактор видання Олександр Реєнт. Олександр Кирієнко зазначає в передмові, що, попри певні розробки і напрацювання у цій тематиці сучасників подій та радянських і російських науковців, в Україні ця тема постає чи не вперше. Тому автор вводить до наукового обігу чимало нових документів.

У першому розділі монографії Кирієнко аналізує військово-цензурне законодавство та цензурну практику в Російській імперії до 1914 року. Історик виокремлює три періоди в історії військової цензури в Росії: 1) XVIII століття — 1804 рік — встановлення військової цензури, відсутність кодифікованого законодавства у цій сфері; 2) 1804–1858 роки — функціонування військової цензури як відомчої, тобто цензури із боку відповідних міністерства та відомств; 3) 1858–1917 роки — чинність норм військової цензури та надзвичайного військово-цензурного законодавства, кодифікованих у законодавчій базі, до якої було включено військово-цензурні приписи, покликані захищати честь і гідність російської армії, військову таємницю у мирний і воєнний час.

У другому розділі проаналізовано нормативно-правові засади діяльности органів військової цензури під час Великої війни. У перші її дні було підписано Тимчасове положення про військову цензуру, що з часом поповнювалося пунктами, пристосованими до поточної ситуації на фронтах. Подальші зміни цензурного законодавства відбулися лише в період діяльности Тимчасового уряду, зокрема скасування цензури внутрішньої кореспонденції між арміями одного фронту. За положенням, військові цензори мали стежити лише за тим, щоб листи не містили військової інформації. У решті випадків вони не мали права конфісковувати листи або маркувати окремі їхні частини, як це було доти. Новий етап, за автором, у розвитку військової цензури позначили події 25 жовтня 1917 року.

Третій розділ присвячено діяльності системи та кадровому складові органів цензури в українських ґуберніях Російської імперії напередодні та в роки Великої війни. Кирієнко дійшов висновку, що впродовж існування цензури в імперії незмінним залишався її поділ на внутрішню та іноземну. До повноважень першої належав розгляд усіх друкованих творів, що видавалися в Росії будь-якими мовами, до другої — розгляд усіх друкованих матеріялів, що їх ввозили з-за кордону. Головним актом, який визначав систему органів військової цензури в українських ґуберніях, стали Правила організації та виконання військової цензури, введені у дію наказом Головнокомандувача армій Південно-Західного фронту від 31 липня 1914 року. Згідно з документом, у фронтовій зоні виконання цензурних функцій покладалося на військово-цензурні відділи при штабах армій Південно-Західного фронту. У тилу такі функції виконували цензурні відділи штабів військових округів.

У четвертому розділі розглянуто контроль за інформацією та її поширенням на території Південно-Західного фронту. Автор досліджує роботу фронтових і прифронтових військово-цензурних органів. В окремий розділ Кирієнко виніс питання військової цензури у тилових ґуберніях Київського військового округу, де проаналізував діяльність військово-цензурного відділу штабу. Також ідеться про особливості державного контролю за комунікацією та поширенням інформації в тилу.

У завершальному розділі викладено особливості роботи Військово-цензурної комісії штабу Одеського військового округу, проаналізовано специфіку військово-цензурного режиму в східних повітах Катеринославської ґубернії. Зокрема, автор наводить приклад розшифрування ключа до повідомлення про переміщення військ.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій