Андрій Любка. Вісім місяців шизофренії

Листопад 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
237 переглядів

Ужгород: Ліра, 2007.

Двадцятирічний закарпатський поет Андрій Любка вже, здається, встиг стати місцевою зіркою. У поезії він сміливий та незалежний, любить писати про секс, алкоголь і матюкатися – тобто нічого ориґінального, на перший погляд. Втім, вчувається власний голос – не цілковито самобутній, де в чому вторинний, але цікавий і непересічний.

Любка не звик довго шукати матеріалу для поезії – він фіксує на папері передусім враження, переживання, можливо, навіть фантазії, записуючи у низках здебільшого неримованих рядків увесь цей «восьмимісячний роман із навколишнім світом» (як сказано в анотації). Звісно, збірка стала через це сховищем розмаїтих досвідів, інколи не надто й доречних. Але читаючи про всі ці походи з друзями на пиво, ранкові пробудження, численних колишніх жінок, відчуваєш авторову щирість, навіть якщо насправді колишніх жінок у нього було набагато менше. Любка – досить простий, але не примітивний, часом задумливий, але не патосний. Головні теми його віршів, здається, є і головними темами його життя, або ж навпаки. (Я дімедролю. Читаю вірші. / Багато бухаю. Багато сплю. / Залізаю у сон, наче у нішу. / Я матюкась. Але не курю.) Всілякі епатажні дрібниці та знущальний вірш про спілку письменників засвідчують авторову чи то провінційність, чи то інфантильність, але, на диво, майже не дратують. Вірші несуть якийсь спокійний і мрійливий настрій, дещо ранковий. Бо й серед усього, про що пише Любка, найбільше він пише про сон і пробудження, а також про сновидіння і заспаність. Можливо, і збірка – не восьмимісячний роман із життям, а всього лише восьмимісячний сон про пиво, жінок, спілку письменників, записаний заспаним автором після пробудження?

Серед літературних батьків Андрія Любки відчитуються передовсім Чарлз Буковскі та Сергій Жадан, і то здебільшого Жадан «ранній». Загалом це створює певний наліт вторинности, несвіжости. Але не стирає індивідуальність авторської свідомости та пропущеного через неї досвіду, а тільки допомагає поетові шукати себе – що йому, сподіваємося, вдасться.

Приємно бачити, що література в реґіонах не лише існує, а й має що показати навіть звиклій до всього столиці. Інше питання – чи дійде до столиці ця книжечка (до речі, дуже симпатично видана)? Хтозна, чи зможе Любка здобути прихильність української публіки, живучи в Ужгороді, але певні шанси на те він має.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Сидор-Гібелинда ・ Квітень 2019
Знайомі образи Єґіазарянового малярства – ангели, гори, плоди-гранати, хмари – з’являються і на цих...
Олег Коцарев ・ Лютий 2018
«Кур’єр Кривбасу» за січень–березень 2017 року розпочинається строкатим прозовим блоком. «...

Розділи рецензій