Іван Малкович. Вірші на зиму

Травень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
522 переглядів

Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2006.

Ця книжка – своєрідний екстракт із усіх Малковичевих збірок (у тому числі й досі не виданих), із доданням кількох юнацьких («неприкаяних») віршів, які свого часу не пройшли самоцензуру, але й досі «кортять», за зізнанням самого Малковича. Про «цілісність» видання, яке покликане з належною повнотою представити не тільки авторову творчість, але й особистість, свідчать і вміщені наприкінці книжки світлини з родинного альбому, де зафіксовано певні знакові для Малковича моменти: від виконання першої власної пісні 1973 року до відвідин пам’ятника Ґете у Відні.

У «Віршах на зиму» Малкович постає вельми різнобічним поетом: у книжці є й майже «екзистенційні» поезії, в яких автор, мовби констатуючи факт, визнає: «за спиною життя прошмигує, мов злодій, / лишаючи не більш, ніж кола на воді»; і стилізації під вертепне дійство (вірші з циклу «Вертепчик»); і гумористичні «Життя оленяра» чи «Матріярхат»; і бурлескно-ґротескне, присмачене самоіронією «Зоопсихічне»; і виконані з тонким смаком еротичні натяки («Лесбос», «Тільки спогад»). Утім, автор скрізь зберігає спокійно-стишений тон і поетичну розважливість, властиві вісімдесятникам. Така настанова, з одного боку, оберігає його від крикливого патосу та декларацій (через що в Малковича майже абсолютно відсутня так звана «громадянська лірика»), а з другого – дає певну дистанцію до зображення, змогу бачити його цілісно й чітко. Окремим (і, певно, кількісно чи не найбільшим) елементом поетової творчости є поезія, писана для дітей і про дітей – що, звісно, й не дивно для людини, фах якої – дитяче книговидання. У цих віршах кореляція між Малковичевою життєвою і творчою практикою унаочнюється найбільше, а лірична домінанта автора виявляється найповніше; вони сповнені замилування дітьми й тонкого вчування в їхнє особливе світосприйняття.

«Вірші на зиму» належно доповнюють поетичний портрет вісімдесятих (бо більшість уміщених до книжки поезій написано саме тоді) і стають поряд із виданими в останні роки «колекціями» творів Василя Герасим’юка, Ігоря Римарука, Оксани Забужко, Юрія Андруховича, Віктора Неборака, Олександра Ірванця, Наталки Білоцерківець.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Спілкування, інтернет, зміни в культурному ландшафті людства, мандри – найпоширеніші теми збірки...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Поезії Бельченко притаманний особливий різновид гармонії – вона насичена мотивами з історії...

Розділи рецензій